Британський оглядач: чому я оптимістично налаштований щодо 2017 року - The Guardian

Якщо ми швидко адаптуємося до реальності нового світового порядку, то зможемо продовжити боротися за права людини і соціальну справедливість.

Про це пише британський письменник і журналіст Пол Мейсон у статті "Чому я оптимістично налаштований щодо 2017 року", опублікованій на сайті газети The Guardian.

У ці різдвяні канікули повинен настати момент усвідомлення для всіх, хто занурився в припущення, що підкріплюють неформальне політичне мислення. "Брексіт" відбудеться. Глобалізація розвалиться. Свобода пересування, як безумовне право в ЄС, закінчиться. Зараз варто, принаймні, відкласти поняття про Захід як поборника, і іноді контролера прав людини в усьому світі.

Зовсім не песимізм змушує мене писати це, а оптимізм. Оптимізм щодо того, що, якщо ми досить швидко адаптуємо наше мислення до нової реальності, то можемо продовжити боротьбу за соціальну справедливість і права людини, від імені покоління, яке похмуро втупилося в свої смартфони за різдвяним столом. Але це велике "якщо". У ці канікули, я гарантую, ви будете чути, як старші родичі неодноразово будуть повторювати "ніколи не". "Британія ніколи не залишить ЄС". "Дональд Трамп ніколи не вступить на посаду". "Фашизм ніколи не повернеться в Німеччину та Австрію". Тому що заперечення – перша стадія горя, ці фрази можна простити для людей, які з важкістю пройшли через "брексіт" до другого дня Різдва – але не більше того. Коли відбуваються події, що змінюють світ, рефлекс заперечення дуже сильний, бо більшість розумних людей визначають свої принципи згідно з існуючими фактами.

"Брексіт" відбудеться. Глобалізація розвалиться. Свобода пересування, як безумовне право в ЄС, закінчиться.

Наприклад, європейські інститути, які гарантують свободу пересування, стали уособленням принципу, якого дотримуються багато хто, що кордони повинні бути максимально відкритими. Неважливо, що свобода пересування в межах Європи була можлива лише за умови встановлення триметрового паркану з колючого дроту між Марокко і іспанським анклавом в Мелілья. Здавалося, що крихта "свободи" втілює загальний принцип.

В майбутньому нам доведеться відокремити наші принципи від установ, які колись їх втілювали.

Так само, як у випадку з менш чітко визначеним принципом європеїзму. До 40 років я не бував у США. До того часу я подорожував усією Європою пішки, повітряним, залізничним та автомобільним транспортом. Я був переконаний, що це невичерпний культурний майданчик, місце, звідки походять всі мої цінності, в той час як більша частина США була просто "глибинкою". Молоде покоління, яке проводить холостяцькі вечірки в Ризі, дитячі свята в Disney World у Флориді і "вільний рік" в Таїланді буде менше європеїстським, ніж моє.

Але їх глобалізм був побудований на припущенні, що Париж або Берлін – це місця для подорожі на вихідні, в які можна потрапити, просто показавши паспорт доброзичливому прикордоннику. Таке мислення теж доведеться змінити. Щоб "брексіт" не занурив нас у катастрофу з ВВП, прогнозовану казначейством, ми повинні досягати двох цілей: по-перше, мінімізувати наш розрив з єдиним ринком ЄС; і якщо це не вдається, максимізувати його без жалю.

Для тих, кого охопив інстинкт заперечення, сама мета – звести до мінімуму розрив – видається легкою, але не засоби її досягнення. Засоби, за допомогою яких ми можемо досягти "м'якого брексіту" - жорсткі, егоїстичні переговори, які ставлять на перше місце британські національні інтереси. Якщо ми не зможемо - тому що Європа – це хаос, керований елітою, що заперечує свої власні невдачі – логічно було б проводити повну реорганізацію нашої торгівлі, виробничої бази і ставлення до глобалізації. Навіть такі, як я, хто бореться за набільш безболісний "брексіт", повинні подумати про те, що може бути з соціальною справедливістю після "жорсткого" ["брексіту"].

Що стосується глобальної системи влади, вибір кандидатів Трампа показує, що він має намір зруйнувати її. Вперше в поколінні Вашингтон не буде стримувати частину ізраїльських правих, схильних до найбільш жорстокої риторики про палестинців. Вперше в покоління правозахисникам в Росії доведеться подивитися на державний департамент і ЦРУ як на свого роду неофіційний канал з Володимиром Путіним і ФСБ, а не як на своїх союзників.

В основі цих змін лежить той факт, що глобальна система перетворюється в гру з від'ємною сумою. Протягом більше трьох поколінь це була гра з позитивною сумою. В цьому різниця між "The Great British Bake Off" (пекарське шоу в Британії) і грою "передай посилку". У GBBO, навіть незважаючи на те, що перемагає одна людина, в решті завжди більше тортів, ніж на початку. У "передай посилку", всі, крім переможця, програють, а те, що в посилці завжди розчаровує.

Глобалізація була грою з позитивною сумою, навіть якщо для колишнього індустріального населення на заході, вона ледве була позитивною. Вона тривала так довго, що люди почали думати, що економіка в дусі "передай посилку" стала неможливою. Ми ось-ось зрозуміємо, що це помилка. Ви можете все ще боротися за соціальну справедливість, перерозподіл матеріальних благ та права людини у світі з від'ємною сумою - але ви не можете робити це, чіпляючись за "принципи", які ви вважали загальними, але це виявилося неправдою.

Оскільки вільного пересування як абсолютного права не буде, щойно ми вийдемо з ЄС, я б змінив міграційну політику, щоб забезпечити максимальну соціальну справедливість для двох видів людей: тих, хто вже живе тут, в тому числі трьох мільйонів громадян ЄС; та біженців, чиє право вимагати тут притулку повинно бути абсолютним.

Вперше в покоління правозахисникам в Росії доведеться подивитися на державний департамент і ЦРУ як на свого роду неофіційний канал з Володимиром Путіним і ФСБ, а не як на своїх союзників.

У глобалізованому світі "конкурентоспроможність" означала гонитву до дна: низька заробітна плата і держава зі скороченим добробутом. У світі з від'ємною сумою це означає боротьбу за добре оплачувану роботу, для якої потрібна висока кваліфікація, роботу у Великобританії, а не в іншій країні. Зброя повинна бути активною промисловою політикою, податкові пільги, високі витрати на соціальне забезпечення та безкоштовну вищу освіту, оплачувані за рахунок держави.

Ми - держава з ядерною зброєю, нашим основним союзником протягом більш ніж 70 років були США, тепер ними керує безладний клептократ, який морально зобов'язаний Кремлю. Це повинно спонукати нас переосмислити все найбільш масштабно. Щонайменше чотири роки в дипломатії Британія повинна діяти самостійно. Ми повинні припинити підтримувати ілюзію того, що у нас є влада, щоб зберегти сирійську революцію, стримувати Ізраїль в його наступному нападі на Газу, або примусити Абделя Фаттаха Ас-Сісі випустити журналістів з в'язниці. Звичайно, ми повинні продовжувати спроби, але без обіцянок успіху.

Ці тверезі факти поставлять рух лівих і рух на захист клімату перед важким вибором, так само, як це сталося з ліберальним центром. Як сказав Черчілль Конгресу США на другий день Різдва в 1941 році, все, що ми можемо зробити, - це "оголити меч за волю і відкинути піхви".