Сірий кардинал Кремля для України. Ким є Владивлав Сурков - Dziennik

Сірий кардинал Кремля Владислав Сурков останніми днями потрапив до заголовків після того, як українці звинуватили помічника Володимира Путіна у керуванні діяльністю російських снайперів на київському Майдані. Сурков  вже кілька років є одним із тих людей, хто відповідає за політику Кремля стосовно України.

Так починає свою статтю "Сірий кардинал Кремля для України. Ким є Владивлав Сурков" польський журналіст Міхал Потоцький для видання Dziennik.

Владислава Суркова у співучасті у вбивствах звинуватив глава Служби безпеки України Валентин Наливайченко та пообіцяв, що від понеділка СБУ почне публікувати докази. Проте час минув - і нічого подібного не сталося. "Слова про те, що Владислав Сурков  має стосунок до обстрілів на Майдані, - це нонсенс прямо із психлікарні", - витончено прокоментував представник  Міністерства закордонних справ Росії Олександр Лукашевич.

Ми ще не знаємо жодного доказу, який би вказував, що постріли на Майдані були зроблені людьми з неукраїнськими паспортами, не кажучи вже про пряму участь Суркова. Більше того, ще місяць тому тодішній генеральний прокурор Віталій Ярема заявив на засіданні парламенту, що докази присутності російських снайперів немає. Це не означає, однак, що Сурков не мав ніякого впливу на події в Україні. Відомо, що поплічник Путіна прилетів до Києва ввечері 20 лютого 2014, коли постріли на Майдані припинилися, а на зустріч з Віктором Януковичем прибули міністри закордонних справ Франції, Німеччини та Польщі. Не відомо,  що Сурков робив в Україні і з ким він зустрічався.

Ми знаємо, що Сурков  найкраще почувається в інтригах і переговорах, а не в прямій дії. Він має репутацію відомого PR-менеджера та політтехнолога. Згідно із добре поінформованою у кремлівських палацових іграх Gazietа.ru, Сурков відповідає за дії з дестабілізації України через організовані Москвою протести та підтримку діяльності псевдодержав на Донбасі. Помічник Путіна в той же час не підтримує радикального розділення Новоросії з Україною, не схваливши, на приклад, введення сепаратистами власної валюти.

На цьому тлі він ще в'язався у гострий конфлікт із першим поколінням лідерів "Донецької Народної Республіки". Ігор Стрєлков, колишній міністр оборони "ДНР", прямо звинуватив його в корупції і розкраданні гуманітарної допомоги. Сурков займається Україною із 2004 року. Наразі  в адміністрації президента він керує відділом соціально-економічного співробітництва з країнами СНД, Абхазією і Південною Осетією. У російській ієрархії він має більше, що сказати на тему стратегії щодо України, ніж міністр закордонних справ Сергій Лавров. Саме його люди готують головні принципи, яких мають дотримуватися дипломати.

Владислав Сурков народився в чеченському селі Дуба-Юрт як Асламбек Дудаєв, син чеченця та росіянки. Сурков – це прізвище його діда по материнській лінії. Здобувши освіту економіста, він служив у спеціальних силах військової розвідки. У 80-их і 90-их роках працював із майбутнім олігархом Михайлом Ходорковським. Знайомство із найвідомішим російським політв'язнем розпочалося ще у 80-ті роки, коли Сурков був його охоронцем. Він швидко піднявся по ієрархічній драбині динамічного бізнесу, який незабаром перетворився  в одну із найпотужніших компаній Росії. Він став креативним директором із сильною позицією, щоб в 1999 році потрапити до президентської адміністрації. До цього він відхилив пропозицію стати партнером компанії "Менатеп", пізнішим власником "ЮКОСу". Ходорковський повторив цю пропозицію, коли Сурков вже працював "державній службі". Тоді відповідь відрізнялася, але угоду не було реалізовано через арешт Ходорковського і крах "ЮКОСу". У той час, коли олігарх був у в'язниці, Сурков кілька разів допомагав його дружині і влаштував дітей до школи

Окрім політичної діяльності, Сурков також є автором роману "Околоноля", що був опублікований під псевдонімом.

Його ім'я пов'язане з терміном "суверенна демократія", яким охрестили авторитарну політичну систему, збудовану президентом Володимиром Путіним. Сурков є головним ідеологом путінізму. Він справив величезний вплив на відновлення країни після захоплення влади Путіним в 1999 році.

"Він - не ідіот і розуміє, що знищив демократію, починаючи від проекту, який скасував  прямі вибори губернаторів. Він розуміє, що він знищив свободу слова. Він знає США і розуміє, які переваги демократії. Але вважає, що для Росії краще керована "демократія", - каже колишній колега Суркова Леонід Нєвзлін, якого цитують автори книги "Операція "Новая Россия"" Ілля Жегульов та Людмила Романова.

Наталія Гєворкян, згадуючи у книзі "В'язень Путіна" свою розмову із Сурковим восени 1999 року, так переповіла його слова про обставини розриву стосунків із Ходорковським: "Я завжди, рано чи пізно, вступаю в конфлікт із системою, в якій функціоную. Навіть якщо сам брав участь у її створенні. Я просто не в змозі занадто довго займатися однією справою. Це екзистенціальний страх перед кінцем. Мені завжди здається, що я потрапив у пастку без виходу. Я починаю смикатися, шукати причини, щоб виїхати. Так,  як це закінчилося там, де я вчився або працював".

Можливо, саме тому Сурков сів не на того коня. Він занадто сильно зв'язався із Дмитром Медведєвим, коли той став президентом. Він мав підштовхнути до унезалежнення цього політика від Путіна, через що потрапив у немилість майбутнього лідера країни.

У 2013 році він вже втратив роботу в апараті Медведєва, тогочасного прем'єр-міністра Росії. Він повернувся в адміністрацію Путіна у вересні 2013 року в той час, коли тиск Росії на Віктора Януковича, щоб той не підписав угоду про асоціацію з ЄС, активізувався. Сурков з відмінними контактами в українській еліті, знову ж таки, зробив все необхідне, щоб старі образи були пробачені. 

Нагадаємо, що Наливайченко показав "темники" Суркова для донецьких бойовиків.