"Кривавий маскарад": Трамп примудрився знищити важливий інструмент досягнення миру

Щойно сплив час триденного перемир’я з нагоди 9 травня, про яке раптово оголосив президент США Дональд Трамп, небо над Україною заполонили сотні російських дронів, керованих бомб і ракет. Лише за вівторок і ранок середи від цих ударів загинуло 12 цивільних українців, а бойові дії на фронті не зупинялися ні на мить навіть під час дії так званого режиму «тиші».

Про те, чому концепція припинення вогню остаточно втратила свій зміст і перетворилася на піар-хід, пише The New York Times.

Дипломатичний перформанс заради заголовків

Історично перемир’я були результатом тривалих процесів, які допомагали сторонам конфлікту досягти стабільного врегулювання. Професор Інституту міжнародних досліджень миру Нотр-Дам Мадхав Джоші, який дослідив понад 40 угод, зазначає: успішний мирний процес потребує в середньому 1570 днів (понад чотири роки) кропіткої технічної роботи.

Натомість остання ініціатива щодо України була позбавлена базових складників успіху — незалежного контролю і політичного підґрунтя. Мирні переговори від США очолили Стів Віткофф і Джаред Кушнер — люди з особистими зв’язками з Трампом, але з мінімальним дипломатичним досвідом. Відрив перемир’я від реального мирного процесу спостерігається і на Близькому Сході, де після гучних погроз Трампа угода між США, Ізраїлем та Іраном, за словами самого ж Трампа, «тримається на штучному диханні».

За словами професора Джорджтаунського університету Деніела Бімана, така ситуація зумовлена тим, що Білий дім просто не має терпіння на складну, тривалу дипломатію. Для Трампа перемир’я автоматично дорівнює «миру», тому досвідчених фахівців відсунули на другий план заради «позитивного заголовка на сьогодні». Американський президент місяцями випромінює оптимізм, хоча його дипломатичні зусилля не приносять реальних результатів — навіть обіцяний обмін полоненими під час останньої паузи так і не відбувся.

Кривавий «маскарад» і поступки Москві

Зрив останньої домовленості став для Києва знайомим сценарієм. Скептицизм України щодо пауз на полі бою тягнеться ще від провальних Мінських угод, розстріляних «гуманітарних коридорів» 2022 року та «різдвяного перемир’я» 2023-го, які Росія використовувала винятково для поповнення своїх сил.

Український письменник і філософ Володимир Єрмоленко називає цей цикл прорахованим «маскарадом». Мета таких пауз — не закінчення війни, а створення ілюзії готовності до миру під час цинічної підготовки до нових наступів.

Проте адміністрація Трампа фактично відмовилася від принципу західних посередників про те, що перемир’я має створювати простір для складних переговорів, і здебільшого пристала на бачення конфлікту Москвою. Через це Київ змушений погоджуватися на порожні угоди, щоб не отримати тавро «перешкоди для миру». Експерти застерігають: така поступливість легітимізує модель, у якій гучне оголошення про мир стає кінцевим продуктом, а не першим кроком до розв’язання конфлікту.

Нова роль Європи та удари вглиб РФ

Попри відсутність глобальної угоди та тиск обставин Україна продовжує захищатися власними силами. В середу українські військові завдали успішного далекобійного удару по російському газовому об’єкту поблизу кордону з Казахстаном.

Водночас українська дипломатія шукає нові шляхи впливу. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга під час візиту до Брюсселя закликав європейські країни взяти на себе лідерство в організації взаємного припинення ударів по аеропортах. Він підкреслив, що Європа не має замінити Вашингтон, але її зусилля стануть вкрай необхідним «додатковим треком» у мирному процесі.