"Поводир". Сумний урок історії

Жодна прем'єра українського фільму не збирала такої кількості знаменитостей. Історична драма "Поводир" привабила навіть тих, хто зазвичай рідко зазирає на світські заходи. В один зі столичних кінотеатрів подивитися на нову режисерську роботу Олеся Саніна приїхав навіть прем'єр-міністр Арсеній Яценюк. Як не як, 16 мільйонів гривень на гучну стрічку виділило Держкіно.

Трагічна й патріотична розповідь про радянські репресії проти кобзарів та лірників – претендент від України на "Оскар" та дебют співачки Джамали у великому кіно. Робота над фільмом почалася у 2007 році, а в основу картини лягли реальні події та свідчення.

Працювати над історією про сміливця-поводиря Олесю Саніну допомогли українські письменники: Ірен Роздобудько та Олександр Ірванець. Готовий сценарій "Поводиря" вичитував голлівудський спеціаліст - script doctor. Свій гонорар він не відпрацював, бо чимало сцен стрічки викликають питання, а деякі персонажі – відверто пласкі.

Актори ситуацію не врятували. Від гри багатьох відгонить театром. По-справжньому яскравою вийшла лише роль головного негідника та покидька, у якого перевтілився Олександр Кобзар.

З пафосом у Саніна теж явний перебір. Сліпі бандуристи-каратисти мене порвали на бізони. Хоча знала, що каскадери фільму разом з призером Параолімпійських ігор Ігорем Засядковичем відновили старовинну кобзарську техніку самозахисту костур, яка допомагала незрячим оборонятися від злих людей і собак.

Маленького актора, який стійко витримав 12-годинні знімальні зміни та роботу у мороз, обрали з поміж двох тисяч претендентів. Американець українського походження Антон Святослав Грін зовсім не розуміє російської, тому на прес-конференціях та інтерв'ю російськомовні журналісти хоч-не-хоч мусили переходити на державну. До "Поводиря" хлопчик у кіно не знімався і мріяв стати астрономом. Тепер, звісно, у планах малого намалювався Голлівуд.

Джамала, після першої ролі у великому кіно, теж не проти продовження. Музику кидати артистка не збирається, а от спробувати себе у цікавому мюзиклі зовсім не проти. Каже, уроків акторської майстерності перед зйомками у "Поводирі" не брала. Зірці стали в нагоді пари з драматичної майстерності під час навчання у консерваторії.

Сценарій співачка прочитала за дві години і відразу дала згоду на участь у проекті. Задля зйомок тендітна артистка навіть пообіцяла погладшати, відтак кілька тижнів налягала на калорії, не гидувала навіть згущенкою.

Пісню You are my thrill, яку її героїня виконує у картині, Джамала обрала сама. Ця композиція була хітом якраз на початку 30-тих років минулого століття. Для зйомок музичних сцен "Поводиря" використовували спеціальні раритетні мікрофони. Один режисер привіз з Лос-Анджелесу, інший з Будинку радіо в Лондоні. Однак не подумайте, що голосисту кримську татарку Санін обрав через її вокальні данні. Як виявилось, режисер шукав фактурну femme fatale у стилі тих років, когось схожого на Анну Ахматову та Лілію Брік.

Кобзарів у фільмі грають близько двох сотень незрячих акторів-аматорів. Для зйомок спеціально виготовили 20 інструментів. Ліри, кобзи та бандури після останнього дубля не відправили на склад реквізиту - їх подарували талановитим сліпим виконавцям. Для Саніна цей вчинок не менш важливий, ніж сам фільм, адже режисер "Мамая" та "Поводиря" палко закоханий у лірницьку традицію. Двічі претендент на "Оскар" сам колись був поводирем сліпого співця, і вже не один рік входить до Київського кобзарського цеху під псевдонімом Олесь Смик.

Про репресії радянської влади проти своїх легендарних побратимів Санін розповідає з надривом і у темних тонах. Все навколо, від погоди до декорацій, ніби заздалегідь готує глядачів до гіркого фіналу. Навіть світлі моменти у цій стрічці сумні та журливі. Режисерське бачення, що тут скажеш.

Подивитися "Поводиря" та пригадати гірку сторінку історії можна у понад 130-ти українських кінотеатрах. До речі, вперше в Україні адаптовану версію кінострічки зможуть оцінити люди з вадами зору. За ініціативи творців картини у кількох великих містах країни в кінотеатрах стаціонарно встановили спеціальне обладнання. Відтепер незрячі зможуть за нагоди ходити й на інші фільми, якщо прокатники або кінотеатри витратять кошти на тифлопереклад.

"Закрийте очі, дивіться серцем" - гасло "Поводиря" - аж ніяк не варто сприймати буквально. Операторська робота Сергія Михальчука подекуди просто заворожлива: кільканадцять кадрів інакше як шедевральними не назвеш. Для мене вони - основне достоїнство гучного фільму.

Долучайтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook та слідкуйте за оновленнями розділу!