Навіщо нам День святого Валентина?

Кому заманулося відзначати це рожево-липко-солодке свято?

Хіба мало нам було свят, які залишила нам у спадок сурова радянська традиція?

Ми отримали два чудових дійства. 23 лютого - день Радянської армії, він же - день захисника вітчизни. День невибагливих чоловічих подарунків: незмінний та завжди актуальний одеколон "Гвоздика", часом в компанії справжньої гвоздики та гвоздичної армійської листівки.

А незабаром на нас чекало чудове жіноче свято - 8 березня, яке також мало революційне коріння – захист прав працюючих жінок. Традиційно презентувався букетно-конхветний набір плюс весняна листівочка з підсніжниками. Дешево і сердито. Ніхто голову собі не морочив, видумуючи щось надзвичайне. Всі отримували подарунки - якщо не від коханих чи родичів, то на роботі, куплені в складчину колегами. Демократично, чесно і справедливо!

Звісно, з часом подарунки еволюціонували: одеколон "Гвоздика" трансформувався в пінку для гоління, в дезодорант із шкарпетками чи в чоловічий парфум; на 8 березня букет так і залишається незмінним атрибутом, а от подарунки залежать від розміру гаманця та фантазії візаві: від шоколадних цукерок до телефонів та прикрас.

І раптом хтось вирішив внести резонансну ноту в цю гармонію демократичних гендерних свят. Хтось вирішив поділити нас на закоханих та незакоханих, спарованих та одиноких, щасливих та нещасних... Хтось вирішив, що треба святкувати те, що ти не самотній і витрачати на це кошти, пропорційні вашому коханню та статкам.

Одинокий скромний букетик можете засунути собі знаєте куди??? Так, саме туди! Тому що для освічення в коханні в День святого Валентина букетика явно недостатньо. Ви що не дивитесь реклами? Не бачили всього розмаїття речей, які потрібно дарувати??? Без яких ваш об'єкт кохання не повірить ані в широту, ані в глибину вашого почуття?

Окрім подарунків, свято вимагає створення особливої романтичної атмосфери: наприклад, вечеря вдома при свічках. Але це не варіант для свіжо закоханих - як мінімум, треба розкошелитися на ресторан чи похід в кіно. З нагоди романтичного свята на вас нетерпляче чекає пара-трійка прем'єр романтичних комедій. А ще краще здивувати кохану людину купленими квитками куди-небудь далеко за море-океан чи повним набором спа-послуг для двох. Дівчина в цей день обов'язково має озброїтися новою еротичною білизною і забецати неймовірно спокусливий танок під "Сексбомбу" Тома Джонса... І не жалійте шампанського!

Я - романтик, тому я проти "офіційного" дня закоханих і несправедливості, що притаманна йому. Якщо ви закохані – то кожний день має бути Днем закоханих: спонтанним, імпровізованим, повним несподіванок. Без режисури, без нав'язливих рожевих сердечок, без біганини магазинами у пошуках обов'язкових подарунків, без вечерь у переповнених ресторанах та черг в кінотеатрах на нову рожеву комедію.

А якщо ви самотні, то ваша самотність не має драматично контрастувати з повальним гулянням закоханих. Нема чого зайвий раз вам нагадувати, що в цей ейфорично-романтичний день, скоріш за все, не подзвонить, не привітає та не надішле "валентинку" саме та людина, від якої ви цього чекаєте.

Єдине алібі, яке я визнаю за цим святом - це поштовх для освічення. Класний привід відкрити своє серце для тих, хто давно думає зізнатися в коханні, але ніяк не наважиться!