"Формула кохання": математики з’ясували, коли стосунки починають руйнуватися

Математики запропонували описувати романтичні стосунки як динамічну систему, у якій почуття постійно змінюються під впливом взаємодії партнерів, конфліктів та зовнішніх обставин. Науковці вважають, що така модель може пояснити, чому одні пари долають життєві труднощі й відновлюють близькість, тоді як інші поступово рухаються до розриву.

Про це пише видання ScienceDaily, посилаючись на дослідження професора Лорана Пюжо-Манжуе з Університету Ліона та інших науковців, які протягом років розробляють математичні моделі романтичних стосунків.

Головна ідея полягає в тому, що стосунки можна розглядати не як незмінний стан, а як систему, яка постійно реагує на зовнішні та внутрішні зміни. Почуття можуть посилюватися, слабшати, відновлюватися після конфліктів або поступово згасати.

У коханні може існувати критичний поріг

Одним із ключових висновків моделі є існування критичного порогу міцності стосунків. Йдеться про певний мінімальний рівень емоційного зв’язку, необхідний для того, щоб пара могла залишатися стабільною.

Якщо сила почуттів опускається нижче цього порогу і залишається на такому рівні, математична модель передбачає подальший неминучий рух системи до розпаду стосунків. Водночас перебування вище критичного рівня означає, що пара має значно більше шансів зберегти стабільність і відновлюватися після криз.

За словами Пюжо-Манжуе, розуміння такого порогу може бути корисним не для передбачення того, хто саме закохається, а для пояснення того, чому деякі стосунки витримують неминучі життєві потрясіння, а інші поступово слабшають.

Конфлікти та здатність відновлюватися

Модель також враховує повсякденні стреси, суперечки та проблеми, які виникають поза межами стосунків. На думку дослідників, принциповим є не те, чи свариться пара, адже конфлікти є частиною спільного життя, а те, наскільки ефективно партнери можуть після них повертатися до емоційної рівноваги.

Математично на стабільність стосунків впливають три основні сили: взаємне тяжіння партнерів, природне поступове ослаблення почуттів із часом і те, як кожна людина емоційно реагує на іншу.

Саме співвідношення цих факторів визначає, наскільки стійкою виявляється система перед стресом і конфліктами. Якщо після чергової кризи пара здатна відновити свій емоційний зв’язок, система залишається стабільною. Якщо ж рівень почуттів дедалі частіше опускається нижче критичного порогу, стосунки можуть перейти у фазу незворотного занепаду.

Математика не пророкує долю пари

Водночас дослідники наголошують, що йдеться саме про моделювання тенденцій, а не про точне передбачення майбутнього конкретної пари.

Людська поведінка значно складніша за будь-яке рівняння: партнери можуть змінювати свої звички, звертатися по допомогу, переосмислювати стосунки або приймати рішення, яких модель не могла передбачити.

Крім того, значна частина наявних моделей сформована на основі даних про західні стосунки, тому культурні, соціальні, релігійні та поколіннєві відмінності можуть істотно впливати на їхню точність.

Науковці розглядають можливість у майбутньому поєднати математичне моделювання зі штучним інтелектом. Потенційно це могло б дозволити створити своєрідну систему раннього попередження, яка виявляла б наближення стосунків до нестабільного стану.

Нагадаємо, навіть щасливі пари можуть зіткнутися з кризою через події, які на перший погляд не мають нічого спільного з проблемами у стосунках. Ремонт, нова робота чи навіть позитивні зміни у способі життя здатні порушити звичний баланс між партнерами.