Україна може зіскочити з "газової голки" за два роки

Метан, який щороку вибухає в шахтах Донбасу та вже став причиною загибелі сотень українських гірників, може стати порятунком для української економіки. Вже за два роки держава може перейти на дешевший газ із США, а менш, ніж за 20, видобувати власний і назавжди зіскочити з російської "газової голки", йдеться в сюжеті ТСН-Тиждень.

Сланцеве спасіння

У вугільних пластах на Донеччині і Луганщині нараховується 7 триліонів кубометрів метану. Цього Україні вистачило би на 120 років. Кілька триліонів кубометрів метану – в сланцевих породах на сході і заході України. Ще триліон кубів – в чорноморському і каспійському шельфах.

"За обрієм 2030 року Україна зможе видобувати до 70 мільярдів кубометрів газу. Щоб ці прогнози стали реальністю – потрібна системна і довга робота. Потрібно інвестувати по мільярду щороку", - пояснює експерт Михайло Гончар.

Запаси метану в Україні треті за обсягом в Європі. Це не може не цікавити Захід. У травні компанія "Шелл" виграла тендер на розробку Юзівської площі на Донбасі. Олеську площу на західній Україні розвідуватиме фірма "Шеврон". До шахтного метану активно приглядаються німецькі компанії.

У "Нафтогазі" планують розпочати видобуток вже за кілька років, а до 2020-го викачувати зі сланців, грунтів та вугільних пластів до 7 мільярдів кубометрів газу на рік.

А поки що Україна активно шукає дешевий неросійський газ. Такий є в Америці.

Купити полегшення

Три роки тому в США почалася сланцева революція. Країна видобула сланцевого газу стільки, що обвала ціну на газ до рекордної позначки у 70 долларів за тисячу кубів – це в сім разів дешевше, ніж сьогодні платить Україна.

Американський газ з'явиться в Європі через два роки – в США зараз активно будують підприємства для його скраплення, а в Європі – термінали для прийомки. Ці два роки Україні доведеться прожити з російським газом.

"Чи зможемо ми витримати ці два роки – це велике питання", - зізнається екс-речник "Нафтогазу" Валентин Землянський.

Найдорожче - сусідам

Сьогодні російський газ є найдорожчим у світі. За останні 7 років його ціна зросла вдесятеро. І відмовитись від цієї коштовної залежності Україна мала б давно. Адже по суті "Газпром" продає товар із супернацінкою – на 120 доларів дорожче, ніж у Європі.

Землянський називає такі газові стосунки РФ і України перманентною війною. Минулого тижня обміни ударами був найбільш активним. Київ для зміцнення своїх переговорних позицій заявив: угоди з американськими гігантами щодо розробки вітчизняних сланців підписано, Європа зацікавлена в модернізації нашої ГТС, розпочато конкурс на розробку чорноморських шельфів. До того ж, Київ відмовився від наповнення газосховищ за свій рахунок.

Москва ж демонстративно заперечила заяву прем'єра Азарова про прогрес у перегляді газового контракту. І вчергове полякала споживачів у Європі: мовляв, недостатній темп закачування газу в українські сховища ставить під загрозу стабільне забезпечення газом Європи наступної зими.

Архітектура ринку

Україна тепер радить північному монополісту: якщо той хоче безперебійного транзиту в Європу, то має за додаткові гроші закачувати буферний запас у сховища. До цього "Газпром" і його сателіти фактично контролювали українські сховища і труби за мізерну плату за транзит.

"Україна може взагалі змінити архітектуру газового ринку. Європа почне закуповувати газ не на західному кордоні України, а на західному кордоні Росії. І Україна стане повноцінним гравцем. "Газпром" це явно не влаштовує", - вважає Землянський.

Якщо українські труби і сховища стануть доступними для всіх – Росія може втратити політичний контроль над Україною. Москва протидіє дуже жорстко. Газпромівське лоббі в Євросоюзі активно просуває проекти газопроводів в обхід України, потужні піар-компанії проти видобування сланцевого газу припинили його розвідку в Болгарії і поставили під питання в Румунії. Не виключено, що скоро в газетах напишуть, що сланцевий газ може перетворити Донбас на новий Чорнобиль.

"Росія чекає піку ізоляції України, максимуму відвернення від України її традиційних партнерів – з тим, щоб потім зробити крок назустріч в притаманній манері", - певен експерт Гончар.

Утім, найстрашніший ворог вітчизняної енергонезалежності – відсутність зрозумілої всім стратегії. Численні напрацювання вже не раз за ці 20 років раптом згорталися. Але в момент нинішнього загострення стусунків з Росією зацікавлення виявили транснаціональні інвестори – а їх стратегії, гроші і технології здатні серйозно зменшити залежність від України від "газпромівської голки".