Вікові кризи: 20, 30, 40, 50 років

Щоразу, досягаючи віку, цифра якого закінчується на 0, ми внутрішньо здригаємося. Важко сказати, що на нас так сильно впливає – магія цифр або той факт, що ми, як кажуть у народі, розмінюємо наступний десяток, але настрою це нам зовсім не поліпшує. Психологи не бачать в цьому нічого дивного, адже ми маємо справу з черговою віковою кризою. Протягом життя їх може бути декілька.

Привіт, дорослість

Перша доросла вікова криза приблизно відповідає 20 рокам, хоча початися вона може на кілька років раніше або пізніше. Зазвичай вона пов'язана з тим, що людина, яка ще вчора була школярем чи студентом, саме в цей час входить у доросле життя і на неї одразу ж звалюється безліч проблем.

По-перше, потрібно шукати роботу. На відміну від радянського часу, коли випускників вищих і середніх навчальних закладів – так званих молодих фахівців – працевлаштовували майже автоматично, іноді навіть всупереч їхній волі, сьогодні ніхто цим не займається. Що ж до потенційних роботодавців, то вони неохоче беруть на роботу вчорашніх студентів, оскільки у тих немає досвіду роботи. До того ж потрібно вирішувати житлове питання, особливо якщо вже є сім'я, але немає можливості жити в квартирі батьків. Втім, відсутність родини теж оптимізму не додає: коли подруги давно заміжні, а ми про принца тільки мріємо, виникають думки про власну неспроможність.

Відбувається це після періоду порівняно безбідного й безпроблемного існування – як відомо, "від сесії до сесії живуть студенти весело, а сесія всього двічі на рік". Тому не дивно, що час це кризовий і, незважаючи на молодість, замість радості приносить смуток. Щоправда, кризу пом'якшує те, що у людини багато ілюзій, адже вона вважає, що у неї ще все життя попереду, і це відповідає істині.

Підбиття перших підсумків

Ще один кризовий вік – плюс-мінус 30 років. Якщо до цього часу наші надії наростали, нам здавалося, що ми ще встигнемо, то після 30 люди починають підбивати перші життєві підсумки у всіх галузях свого життя. Хоча робити цього і не хочеться. "Як так, – думає людина, – я ж тільки почала жити, а виявляється, що половина життя вже минула? Так швидко?! А що далі?" У народі вважається, що якщо до цього людина, так би мовити, лише "їде на ярмарок", то після 35 років вона починає з нього повертатися.

Утім, хочемо ми цього чи ні, підсумки підбивати доводиться, і тут має значення все: є в людини своє житло чи ні, чи гарна у неї посада, чи завела вона сім'ю і дітей, де відпочиває і на якому автомобілі їздить. Примітно, що ані ті, хто домігся якогось успіху, ані ті, хто вважає себе невдахою, результатами зазвичай не задоволені. Першим здається, що вони вже зробили все, що могли, і вперлися в "стелю", іншим – якщо у них зараз нічого немає, то вже і не буде.

 

 

Сорок перший рік бабин вік

Плюс-мінус 40 років – класична криза середнього віку, що супроводжується глобальною депресією. Жінки переживають її менш помітно, ніж чоловіки, тому не так сильно змушують страждати своїх близьких. Але це зовсім не означає, що вона проходить повз нас.

Найбільше представниць прекрасної статі в цей момент хвилює не робота і кар'єра, як це буває у чоловіків, а зовнішність. Зрозуміло, в 40 років бачиш у дзеркалі зовсім не те, що в 20, і це позначається на настрої і сприйнятті світу. Ось і вдаються дами до крайнощів: стають завсідницями косметологічних клінік, залишаючи там цілі статки, і лягають під ніж пластичних хірургів, що, як відомо, теж є недешевим задоволенням.

Втім, наше життя вносить корективи в усі, зокрема в психологічні процеси. Що більше жінки займаються чоловічими справами, бізнесом і політикою, то частіше вони переживають кризу середнього віку за чоловічим сценарієм, для якого характерна втрата життєвих орієнтирів, переоцінка цінностей і різкі зміни в житті і кар'єрі. Щоправда, на відміну від чоловіків, жінки переживають не тільки через кар'єру, а й через особисте життя. До 40 років у жінки, яка весь свій час і сили віддає роботі зазвичай немає ні сім'ї, ні дітей. І завести їх, з огляду на вікові особливості, стає все важче і важче. Але жінки, навіть наймужніші, легше адаптуються до несприятливих обставин. Тому у відповідь на фразу "сорок перший рік – бабин вік", придумана інша, згідно з якою у сорок п'ять ми "ягідки".

П'ятдесят не шістдесят

Взагалі-то, психологи вважають, що, відігравшись в 40-45 років, до п'ятого десятку ми повинні досягти емоційної стабільності. Насправді криза плюс-мінус 50 – досить болісна і теж супроводжується психологічною "ломкою". В цей час нас найбільше засмучує замайоріла на горизонті старість і її вірна подружка, пенсія: все це вибудовується в елементарний логічний ланцюжок – раз пенсіонерка, значить, старенька, а такі думки хоч кого виб'ють з колії.

Позбутися сумних думок нескладно – потрібно наповнювати життя справами, тоді воно не здається нудним або похмурим. Кажуть, що вік найбільше лякає жінок тим, що в цей час вони втрачають свою владу над чоловіками. Саме час згадати, що в житті є багато інших задоволень – головне, вміти включити механізм заміщення. Чоловіки більше не звертають уваги? Чудово! Отже, займемося чимось іншим – наприклад, почнемо подорожувати світом, адже тепер у нас є така можливість. Але на це зазвичай здатні тільки емоційно стійкі, стабільні в психічному сенсі люди. Втім, як і на те, щоб не тільки змиритися з думкою про смерть, а й прийняти її як найбільше благо – знання про смерть дозволяє нам цінувати кожну хвилину відміряного нам часу і проживати її зі смаком. Тим паче, що ніде не написано, що після 50 років не можна влаштувати своє особисте життя – історія знає чимало прикладів протилежного.

За допомогу у розкритті теми дякуємо психологу Діні Васильченко psymir.kiev.ua.

Олександра Волошина