5 книжок, які варто прочитати взимку

Євстахій Загачевський. Львівська братія. - К.: Пропала грамота, 2020 р.

Герої цієї книжки — молоді люди, львівська "братія", які впродовж останніх років перед початком Другої світової ставали все більш національно свідомими. "Якщо б у цій війні заіснували були ідентичні умови, що 1918 року в листопаді, — писав автор, — я свято переконаний: ця львівська братія не дала б підняти голови ворожій гидрі у Львові". Тож свідомість того, що життя — це боротьба, прокидалася вже замолоду.

"Був сірий осінній ранок 1-го листопада 1939 року, — розпочинається ця історія. — Польща вже не існувала. Большовики другий місяць тримали у своїх лабетах Львів. У помешканні Терлецьких був помітний рух. Ромко встав з ліжка ще удосвіта. Надягнув чоботи і "райтки", що їх виміняв "на Парижу" за харчові продукти, вбрав бронзову шкуряну куртку, все, що мав краще з одежі. Потайки вичистив дванадцятистрільного "штаєра" та запхав його за пояс на животі під блюзкою".

Після втечі зі Львова у 1939 році майбутній письменник поринає в гущавину мілітарних подій Другої світової. Спочатку записується до української військової частини в Німеччині, а після проголошення відновлення Української Держави 30 червня 1941 року у Львові з вишкільного табору потрапляє до концтабору Дахау. Уже звідти як "штрафник" зголошується до Першої мотопіхотної бригади Військ СС, після поранення переведений до дивізії "Мертва Голова", а згодом і до дивізії "Галичина".

Тетяна Яблонська. Щоденники, спогади, роздуми. - К.: Родовід, 2020 р.

У цій книжці зібрані тексти, написані відомою художницею Тетяною Яблонською (1917-2005) за довгі роки. Частково вони друкувалися: статті про колег-художників і про власну творчість, передмови до каталогів персональних виставок. Однак більшість із них публікується вперше — ті, що писалися для себе.

"Живі спостереження, потаємні думки, спогади про те, що було для цієї людини важливим і цінним, до цього часу ховалися в нескінченних зошитах і блокнотах, на окремих аркушах, — згадує дочка художниці Гаяне Атаян. — Тепер вони відкриваються світові. Відкриваються майже повністю. За цим "майже" — дні, місяці і навіть роки моїх сумнівів, знову і знову "прожите" через мамині тексти її яскраве я непросте життя. Що опублікувати, що — ні? Для чогось ще не настав час, для чогось він і не прийде".

Мабуть, точно не для друку призначалися щоденникові записи художниці 1964 року. "Спішно наводиться "марафет", "стиль". "Нове комуністичне село". "А в магазині й тульки нема, самі консерви, а хто їх купить?" "Хліба нема, треба йти в їдальню їсти, а ще, кажуть, Америку наздоганяємо", — розмова в чайній".

Ганна Городецька. Інша Марія. - К.: Дім Химер, 2021 р.

Цей довгоочікуваний дебют — яскравий та самобутній "відьомський" роман, який пасує саме до зимових свят. Автентичності йому додає ще й те, що це не просто історія київської відьми, це історія самого Києва, авторка якої працює в Національному заповіднику "Софія Київська", а її фахові знання як дослідниці українського фольклору  та її власний досвід, отриманий у Софійському соборі, лягли в основу роману.

"Як добре, дівчата, що ви завітали сюди, — кажуть на початку роману практиканткам. — Це місце глибоко сакральне. Місце сили. Сьогодні не залишається жодних сумнівів, що поява цієї цивілізаційної перлини має архаїчні витоки. Сьогодні саме тут знаходиться визначальна домінанта цілісного комплексу, що акумулює характеристики сакрального центру".

Тож за сюжетом, Марія, дівчина з "темним" минулим, влаштовується волонтеркою до Софійського собору, де зберігається сакральна пам’ятка старовини. З її появою в київському музеї починають коїтися дивні речі… Так само на хуторі у древньої баби Марії оселяється студентка-практикантка. Бабі ж вочевидь потрібна наступниця, котра б успадкувала відьомські вміння. Щось незбагненне пов’язує обох Марій — молоду й стару, столичну й хутірську… Захоплююча урбаністична магія, справжній "відьомський" роман — глибокий і непересічний, який серед решти рукописів одразу привернув увагу видавців.

Ярослава Литвин. Рік розпусти Клауса Отто Баха. - Х.: Фабула, 2020 р.

Цей роман — трагікомічна історія про те, які пристрасті часом вирують у серцях цілком пристойних осіб, і які фантазії вони плекають у своєму буденному житті. Адже мова про 43-річного німця, якому аж дві жінки розбили серце — перша ще в школі, а друга — ставши дружиною, але зрадивши з далекобійником. Утім, природа, як завжди у таких випадках, бере своє, і часом це скидається на сумний каламбур.

"Весна та осінь для нього завжди були довгоочікуваними та особливими — у ці сезони з’являлася надія, що котрась жінка, з якою йому перепаде перетнутися на роботі, під час поїздки в автобусі чи в супермаркеті, все ж раптово вирішить вдягнути спідницю замість джинсів чи леґінсів. І найголовніше — натягне на свої ніжки колготи". А все тому, що головний герой роману — справжнісінький фетишист, у чому він боїться признатися самому собі.

"Клаус любив їздити у громадському транспорті, зумисне обираючи години пік, і непомітно старатися гладити жіночі коліна й литки, пірнати у глибину під коліньми, швиденько водити вказівним і середнім пальцем". Утім, запірнути йому доведеться, минувши інтернет-знайомство, аж до незвіданих глибин України, де він шукатиме своє кохання, потрапляючи у халепи, проходячи випробування і залишаючись справжнім Дон Кіхотом і останнім романтиком нашого сьогодення.

Максим Беспалов. Східний Вал. - К.: Темпора, 2020 р.

Альтернативна історія про шляхи розвитку України, якими вона могла би піти, якби не зазнала тих чи інших випадковостей, давно і надійно цікавлять наших авторів. Здебільшого це новітня історія, в якій чи то УНР вистояла, чи то Гітлер переміг. Існує навіть "Українська якбитологія", в якій прораховуються всі варіанти переінакшеної історії. Так само цей роман, в якому після "інакшого" закінчення Другої світової, а також в результаті післявоєнних перипетій з’явилося дві України, і зокрема два міста, про які йдеться — Дніпропетровськ і Січеслав, розділені Дніпром-кордоном.

"Січеслав був фінансовою столицею якщо не всього континенту, то принаймні Східної Європи. "Місто тисячі банків" протягом двох останніх десятиліть зосередило майже всі грошові потоки від комерційних відносин між Європою та Азією |ї Радянським Союзом зокрема). Теоретики українства завжди пророкували для своєї країни долю містка між двома цивілізаціями — західною та східною, і Січеслав став пам'ятником цим здійсненим мріям, Хмарочоси його вибудуваного вздовж Дніпра ділового кварталу стали водночас і символом тріумфу Української Держави, якій усе вдалося, й охоронними вежами, величезною цитаделлю на кордоні з Диким полем". Тож надворі 1980-ті, і на стадіоні у футбольному матчі мають зійтися два "Дніпра". Зрозуміло, що це буде щось більше за футбол.

Читайте также: Від еротики до сексу — 5 незвичних видань, які вас вразять