Сонце може створювати надпотужні спалахи: вчені знайшли нові докази

Сонце потенційно здатне породжувати надзвичайно потужні спалахи, які значно перевищують за енергією найсильніші зафіксовані людством. До такого висновку дійшли дослідники Інституту досліджень Сонячної системи Макса Планка (MPS), проаналізувавши найбільшу сонячну пляму минулого століття.

Про це йдеться на Philosophical Transactions of the Royal Society A.

Йдеться про так звану Велику сонячну пляму 1947 року. За оцінками вчених, вона була більш ніж удвічі ширшою за пляму, яка стала причиною Керрінгтонської події 1859 року. Її ширина була приблизно у 40 разів більшою за діаметр Землі, а площа становила близько 0,6% поверхні Сонця.

Сонячні спалахи — це потужні викиди енергії із Сонця. Вони можуть спричиняти перебої в роботі електромереж, впливати на іоносферу Землі та супроводжуватися викидами плазми, які породжують полярні сяйва навіть на відносно низьких широтах.

Сонце здатне на «суперспалах»

Найпотужнішою зафіксованою сонячною бурею вважається Керрінгтонська подія 1859 року. Тоді сучасних приладів для вимірювання не існувало, тому її потужність можна оцінити лише приблизно. Вчені припускають, що вона могла досягати рівня X45.

Для порівняння, найпотужніший спалах нинішнього, 25-го, сонячного циклу мав клас X9.0 — він стався 3 жовтня 2024 року.

Суперспалахом називають явище, під час якого виділяється понад 10³⁴ ергів енергії. Це у 10-100 разів більше за енергію звичайних потужних сонячних спалахів.

Досі залишалося відкритим питання, чи здатне наше Сонце виробити настільки потужний спалах. Відомо, що подібні явища відбуваються на інших зірках, схожих на Сонце.

У 2024 році модель дослідників показала, що Сонцю теоретично може знадобитися близько восьми років для накопичення достатньої кількості енергії для суперспалаху. Пізніше команда MPS проаналізувала 56 450 сонцеподібних зірок і виявила ознаки того, що суперспалахи на таких зірках можуть відбуватися приблизно раз на століття.

Що показала пляма 1947 року

Тепер дослідники безпосередньо вивчили Сонце та найбільшу сонячну пляму після Керрінгтонської події — ту, що з’явилася 1947 року.

За їхніми розрахунками, якби пов’язаний із нею потужний спалах був спрямований на Землю, його типова енергія могла б становити 2,31 × 10³³ ергів. За окремими сценаріями вона могла перевищити 1,25 × 10³⁴ ергів, тобто відповідати визначенню суперспалаху.

На щастя, наскільки відомо дослідникам, ця сонячна пляма не спричинила такого спалаху, спрямованого на Землю.

«Наше Сонце має потенціал для суперспалахів. Воно може створювати масивні сонячні плями, які, в принципі, здатні стати початком найекстремальніших сплесків випромінювання», — заявила провідна дослідниця Наталі Кривова з Інституту досліджень Сонячної системи Макса Планка.

Нагадаємо, планеті виверження супервулкана Єллоустон. Дослідники катастроф та вулканологи створили гіпотетичну хронологію подій на випадок раптового пробудження супервулкана у штаті Вайомінг.