Українці не здатні на протести через судове свавілля, а лише через "шматок хліба"

Справа Павличенків

,

третя справа проти Юлії Тимошенко

та чимало інших підривають й без того хитку довіру українців до судів та правоохоронної системи. На захист ув'язнених періодично проводяться акції, народ виходить на вулиці.

У що може вилитися така недовіра та чи зможуть подібні акції перерости в масштабні мітинги або протести, про це та інше ТСН.ua запитав у експертів.

Українці не поспішають протестувати

Директор Інституту української політики Костянтин Бондаренко переконаний, що сьогодні немає підстав очікувати масштабних акцій протесту в Україні, особливо політичних. Не змусили українців масово вийти на вулиці й нещодавні резонансні кримінальні справи та загальна недовіра до судової системи і правоохоронних органів, яка, за словами політолога, наразі є очевидною.

"Соціологічні дослідження свідчать, що 57% тих, у кого запитували, чи можна в судах знайти справедливість, заявили, що можна, але це коштує дуже дорого. 25% говорять, що взагалі не можна. А майже 30% заявили, що ніколи не звернуться до суду, а звертатимуться або до родичів, або до знайомих, або навіть до кримінальних структур. Це – діагноз всій судовій владі", – зазначив Бондаренко.

Проте, не дивлячись на корумпованість та ангажованість судів, які очевидні для народу, українці не поспішають протестувати проти цього. Українці вийшли на вулиці тільки на підтримку родини Павличенків, зауважив Костянтин Бондаренко.

"Підтримувати Тимошенко народ не пішов. Коли на підтримку колишнього прем'єр-міністра виходить дві тисячі бабок, половина з яких дійсно бажає добра Юлії Володимирівні, а половина (або навіть більше) – проплачені. А водночас на підтримку Павличенків виходить 10 тисяч чоловік. Це про щось говорить", – наголосив політолог.

Інгредієнти революції

Громадяни не довіряють судовій системі та правоохоронним органам, тому й виходять на акції протестів (нехай і не багатолюдні) і підтримують тих людей, що перебувають у в'язниці, зазначив директор Міжнародного інституту демократій, глава правління Центру соціологічних і політологічних досліджень "Соціовимір" Сергій Таран. За його словами, українці стикаються з порушенням їхніх прав щодня – під час спілкування з міліцією, правоохоронними органами, судами, тощо.

"Коли справа стає публічною (або якщо вона стосується відомої особи (як Тимошенко), або коли громадяни зуміли організувати масові акції та привернути увагу до кримінальної справи (як було зі справою Павличенків), більше людей починає підтримувати такі акції і долучатися до них. Українці можуть не виходити на вулиці на підтримку тієї ж Тимошенко, але голосуватимуть за її партію на виборах", – додав політолог.

Проте говорити, що невдоволення роботою правоохоронних органів або судів переросте в масштабні акції чи бунти, зараз рано, переконаний Сергій Таран. Тому що, за його словами, для цього не вистачає ще цілої низки "інгредієнтів", як то лідерів, системної роботи, організації, програми змін.

"Всі знають, що міліція та суди у нас погані, але спитайте громадян, як, на їх погляд, потрібно змінити цю систему, вони кажуть: "Зробити кращою". Але якщо спитати – як саме, вони нічого не скажуть, не знають. Тобто для того, щоб нинішнє невдоволення переросло у щось більш масштабне, потрібні додаткові складові: люди, менеджери і програма змін або реформ", – вважає експерт.

Крім того, Таран додав, що для росту протестних настроїв соціально-економічні проблеми важливі як тло, а несправедливість судових та правоохоронних органів може стати "детонатором для акцій протесту".

"На прикладі багатьох перехідних демократій ми бачимо, як несправедливі судові рішення викликали масштабні акції протесту, які інколи призводили до зміни влади. Соціальні питання, безперечно, важливі, адже вони є завжди і стосуються кожного. А судові рішення все ж таки стосуються окремих громадян, тому соціальні питання – це тло, а несправедливі судові рішення – це детонатор", – зазначив він.

Один із останніх прикладів, коли акції протесту призвели до зміни влади, щоправда тільки на локальному рівні, за словами Сергія Тарана, є Індія. У грудні 2012 року індійську громадськість шокувало побиття та зґвалтування в автобусі 23-річної студентки, яку потім викинули на дорогу. Не зважаючи на зусилля лікарів та кілька операцій, 29 грудня дівчина померла.

Цей випадок змусив сотні молодих людей Індії вийти на вулиці з акціями протесту проти насильства над жінками. Мітингувальники вимагали для нападників смертної кари, тоді як згідно з чинним індійським законодавством, за зґвалтування та вбивство їх можуть присудити лише довічне ув'язнення (повішення в Індії загрожує лише терористам).

Період протестів частково перетнувся із виборами в індійському штаті Гуджарат, на яких перемогла націоналістична, нині опозиційна партія, що використала цей випадок, пообіцявши в своїй передвиборчій програми зробити більш жорстким законодавство, аби запобігти насильству над жінками.

На вулицю - лише через економічні проблеми

Напружену ситуацію та протести можуть викликати не стільки конфлікти навколо правоохоронної і судової системи, скільки різке погіршення соціально-економічної ситуації, переконаний голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.

Він наголосив, що резонансні кримінальні справи та недовіра українців до правоохоронців чи суддів не зможуть призвести до революції чи бунтів. Оскільки, за його словами, міліції особливо ніколи не довіряли – що в радянські часи, що сьогодні.

"Звичайно, у цих структурах є і чесні люди, але завжди було багато зловживань, тортур та інших негативних явищ. Говорити, що у нас довіряють судам, – явне перебільшення і неправда. Та слід зважати, що абсолютна більшість населення не мала і не має справ із судами. 80% населення України, за даними досліджень Інституту соціології, не стикалися з судами. Тому безпосередніх особистих приводів протестувати проти судів у людей немає", – зазначив політолог.

Крім того, Фесенко наголосив, що часто дуже важко прорахувати логіку суспільного інтересу до справ, і часто один інцидент стає резонансним, а інший, аналогічний, залишається буз уваги ЗМІ та громадськості. Так, наприклад, за його словами, одночасно з історією Оксани Макар, яка приголомшила всю країну, сталося зґвалтування у відділенні міліції в Донецьку, проте воно залишилося поза увагою українців.

"Натомість у Грузії аналогічна ситуація (тюремний скандал) призвела до суттєвих політичних змін – поразки Саакашвілі на виборах. А у нас – жодного резонансу і протестів", – наголосив політолог.

Нагадаємо, за два тижні до дня виборів в Грузії був оприлюднений відеозапис сексуальної наруги та знущань над ув'язненими однієї з тбіліських в'язниць. Після чого країною пройшла хвиля протестів. У підсумку це стало однією із причин поразки Саакашвілі на виборах.

Повертаючись до українських гучних кримінальних справ, Фесенко зазначив, що акції на підтримку ув'язнених навряд чи зможуть перерости в більш масштабні.

"Павличенків найбільше підтримують футбольні фанати. Але до інших справ вони так не ставляться. Щодо Тимошенко – треба дивитися правді в очі: абсолютна більшість прихильників Тимошенко на вулиці не вийшли ні після її арешту, ні після засудження. Тюремний інцидент у Донецьку, справа Індила свідчать про те, що далеко не після кожного інциденту виникають масові збурення", – додав експерт.

Тому не варто перебільшувати значення такого чинника, як недовіра до судів та правоохоронних органів, бо запалом, який міг би призвести до соціального вибуху, вони не стануть.

"Скоріше, до цього можуть призвести соціально-економічні проблеми. Але коли це може статися – прогнозувати неможливо. Так, наприклад, коли починалася економічна криза 2008-2009 років, було багато прогнозів (і підстави були для них), що нас очікують масштабні соціальні бунти і навіть революція. Але жодних навіть невеликих бунтів не відбулося. Україна – країна парадоксів, тому прорахувати поведінку українців неможливо.  Соціальний вибух можливий, але коли, як і чому він станеться – можливо, якась бабця Ванга скаже, але людина з раціональним мисленням таких прогнозів робити не здатна", – запевнив політолог.

Надія Майна

А чи готові Ви вийти на вулицю через судове свавілля? Залишайте свої коментарі під матеріалом.