Боруссія - Шахтар – 3:0. Коли тебе востаннє так кохали?

Матч, який не можна було програвати обом. Господарям – хоча б тому, що на внутрішній арені вони програли все, що можна. Відтак Ліга чемпіонів – чи не єдиний шанс для ще чинного (на кілька місяців) чемпіона Німеччини не вважати сезон проваленим. Гостям – передовсім тому, що на внутрішній арені, радше за все, вони знову виграють все. Традиційно виграють, майже буденно. Свої сили, а найголовніше – амбіції – гірники мають і повинні доводити у першу чергу на арені міжнародній. Чвертьфінал чемпіонської Ліги – саме та стадія, яка, мабуть, може задовільнити амбіції і дортмундців, і донеччан. Вихід до числа найкращої вісімки Суперліги навіть у разі невиходу до півфіналу сторони приймуть, як належне. То буде виконана програма-мінімум. Німці її виконали. Бездоганно. Українці показово програли. Залишившись, таким чином, ще на рік грандом суто вітчизняного масштабу.

БОРУССІЯ - ШАХТАР - 3:0. Відеоаналіз

Чи були шанси в гірників? Однозначно. Атакувальна міць у команди Луческу навряд чи поступається аналогічній ланці команди Клоппа. Тому цілком логічно очікувати від "Шахтаря" на щось конкретне в чужому штрафному майданчику. Проте ця теза обов'язково має йти пліч-о-пліч із іншою – строгою й виваженою грою гірників у захисті. А ось із цим компонентом у гірників наразі не все гаразд.

БОРУССІЯ - ШАХТАР - 3:0. Статистика матчу

Одначе Луческу вибрав правильну – як здалося на перший погляд – тактику на гру, яка дозволювала нівелювати сильні сторони суперника та до пори, до часу притлумлювати свої слабкі сторони. Румунський тренер дуже щільно розташував своїх футболістів. Настільки щільно, щоб не було розривів між ланками. Луческу не збирався діяти першим номером, хоча це саме його команді потрібно було забивати. Проте за першої-ліпшої нагоди гості мали стрімголов мчати в контратаку. Благо, що оборонна ланка в середині поля та на безпосередніх підступах до своєї карної зони частенько перехоплювала м'ячі, одразу ж кидаючи в прорив Мхітаряна чи Тайсона.

Попервах такі донецькі набіги, принаймні візуально, виглядали ефективніше за традиційні дортмундські атаки. Нічого такого екстраординарного німці не створили. Вони, здавалося б, діяли так, як і має діяти кожна команда, котра грає вдома – ніби досвідчений лікар-стоматолог, який потихеньку-помаленьку розхитує хворого зуба. Ніякої тобі естетики, жодного натяку на барселонську "тікі-таку" – все просто і навіть банально. Так і "Шахтар" грає вдома. В чемпіонаті України. Проти будь-кого. Тобто, все це горожу до того, що жодного якогось несподіваного сюрпризу "Боруссія" своєму суперникові не запропонувала. Як на мене, радше навпаки. Тим несподіванішою, болючішою і прикрішою виявилася реальність. Так, про небезпеку команди Клоппа під час виконання стандартних ситуацій говорилося стільки, що можна було ще один талмуд нашкрябати. Чому донеччани не приділили цьому аспектові достоту уваги – невідомо. "Боруссія" свій перший м'яч забивала майже так, як "Шахтар" забиває якому-небудь "Кривбасу" – просто, невимушено, впевнено. Дортмунд задавив свого опонента м'язовою масою. Для цього знадобилося і часу небагато, та й м'язів, будемо відверті, також. Чесно кажучи, було якось неприємно і навіть образливо сприймати "Шахтар" у ролі якогось "Кривбасу". Але все справедливо, не підкопаєшся. Донецький велет виявився на глиняних ногах.

Куди все поділося від правильно обраної Луческу тактики після першого пропущеного м'яча – одному Богу відомо. Якось за пару хвилин розвалилася вся чітка й чіпка системна побудова "Шахтаря". Хаос – ось цим жахливим епітетом можна назвати те, що творилося в домашньому господарстві гірників тоді, коли німці забивали вдруге. Не догледіли в центрі поля (Хюбшман), не допрацювали на фланзі (Рац), провалилися в центрі захисту (Кучер), розгубилися в воротах (П'ятов). Такий собі атракціон небаченого марнотратства, наочний посібник – як не треба грати в футбол. А німецький лікар-стоматолог лише задоволено потирає руки – попереднє завдання вдалося виконати малою кров'ю.

Залишившись одразу без двох "зубів", донецький тренер викинув головного козира – випустив Дугласа Косту  замість Тайсона. Той ледве не першим дотиком до м'яча засвідчив, що Луческу таки помилився, випустивши в основі екс-харків'янина. Не тягне він поки що на роль другого Вілліана. У Дугласа, здається, таких комплексів немає.

Не знаю, наскільки свідомо господарі  віддавали ініціативу, а гості  нею заволоділи. Припускаю, що сталося це передовсім завдяки наполегливості "Шахтаря". Команди ніби помінялися місцями – вже донеччани намагалися вести гру, тоді як дортмундці покладалися на контргру. Минуло хвилин п'ять, і попереднє припущення виявилося помилковим. "Боруссія" й надалі володіла всіма нитками гри, гралася із суперником, ніби кіт із мишеням. Чи той таки досвідчений стоматолог із черговим хворим крихким зубом. Розмашиста атака, різкий удар, помилка воротаря – і додаткового часу вже точно не буде.

Що залишалося в такому випадку? Власне, небагато. Надія на справжнє диво. Як от на повторення подвигу "Ліверпуля" в пам'ятному лігочемпіонівському фіналі проти "Мілана". А ще – сподівання на славнозвісний (чи радше пріснопам'ятний) гірняцький характер. Хоча це сподівання – з розряду таких же див.

Не можна сказати, що "Шахтар" опустив руки й перестав грати. Навряд чи. Проте його намагання – то спроби приреченого. Вочевидь, гірники вдавали активність тому, що треба було так робити. Статус вимагав. По фен-шую "положено". А от свого Джеррарда, свого Бенітеса, "своїх" ліверпульських уболівальників у "Шахтаря" не виявилося. Більше того, господарі були ближчими до четвертого автографа (згадайте шалений прохід Ройса), аніж гості – до першого.

А як вам вихід на останніх хвилинах Степаненка? Чому руйнівник, а не гравець атаки? Містер боявся пропустити вчетверте? Якщо так, то до чого тоді розмови про те, що переможець цієї пари зіграє в фіналі? Луческу так вірив у "Боруссію"?

Ось так безславно закінчився черговий європохід донецького клубу. Похід, який обіцяв стати черговою новою сторінкою, черговою віхою. А став черговим розчаруванням. Епізодом, який хочеться якомога швидше забути.

Олександр Солнцев