"Зальцбург" - "Металіст" - 0:4. Незносна легкість буття

Все, що не робиться, робиться на краще. Святе місце, що пустувало після вильоту з єврокубків "Шахтаря" та "Динамо", виявилося вакантним зовсім недовго. "Металіст", єдиний із наших євробійців, що пробився до стадії плей-оф, своєю феєричною грою в культурній столиці Австрії змусив забути про фіаско своїх іменитіших вітчизняних колег.

"Зальцбург" - "Металіст" - 0:4. Взяли бика за роги

Зараз можна сміливо констатувати, що харківська команда стає реальною силою на міжнародній арені. Те, як вона винесла віце-чемпіона Австрії – справжня класика жанру. До того ж із елементами елегантності та вишуканості, так не властивими останнім часом українським командам.

Ярославський порівняв перемогу "Металіста" з поїданням чорної ікри

Погодьтеся, якось не "по-нашому" виграв "Металіст" - красиво і навіть витончено. Причому настільки, що зовсім не хочеться копирсатися в апріорі невдячній темі – скільки українців на даний момент виступає в харківській команді. Якщо "Металіст" цим складом і надалі демонструватиме таку гру, то я – за такий "Металіст".

Що не кажіть, а головне в футболі – результат і гра. Саме вони являються красномовною, точніше безмовною рекомендацією як команди, так і тренера. Відтак у цьому сенсі жодних колючок в бік харківської команди бути не може за визначенням. Принаймні, зараз. А що буде далі – ніхто не знає. Наше право – бути щасливими сьогодні.

Відверто кажучи, результат у Зальцбурзі певним чином перевершив усі сподівання. Так, "Металіст" вважався фаворитом пари, але це радше за інерцією. Причому з нашого боку. Так, команда Маркевича на одному диханні пройшла груповий етап, проте актуальне питання – чи то "Металіст" такий сильний, чи може супротивники недолугі – так і залишався відкритим.

До того ж "Зальцбург" зумів пробитися до лютневої євровесни з куди складнішої групи й не менш улесливими епітетами. Та й чудові результати харків'ян у міжсезоння навряд чи могли служити зайвим аргументом на їхню користь в боротьбі з "Ред Буллом", оскільки опонент в контрольних матчах демонстрував аналогічну міць. Так що заочна дуель переможця визначити не могла. Хто є хто, мала показати лише гра. І вона справді показала.

До запропонованих гостями швидкості та пресингу господарі  виявилися просто не готовими. У поціновувачів енергетичних напоїв, судячи з відомої реклами, мали б одразу вирости крила, ледве вони вийшли на поле. Проте крила не виросли, натомість опустилися руки. Нокдаун отримали вже на першій хвилині зустрічі. Проте не він, себто не гол Тайсона став запорукою харківського тріумфу. Пам'ятаєте, як в одному із іспанських класико в подібній ситуації опинилася "Барселона", отримавши м'яча вже на першій хвилині від "Реалу". Каталонці, не моргнувши оком, продовжували гнути свою лінію. Чим усе закінчилося – добре відомо.

Жодним чином не збираюся порівнювати "Зальцбург" із чинним володарем Ліги чемпіонів. Не той випадок, не той розмір, не той стиль. Усього лишень хочу нагадати, що дійсно класну команду подібне непорозуміння лише загартовує. Австрійців, схоже, воно неабияк засмутило. Але в той же час хочу наголосити, що запорукою красивої перемоги "Металіста" стала не злощасна помилка на першій хвилині поєдинку оборонця команди господарів, а бездоганні дії всієї команди гостей.

Крім уже озвучених швидкості й пресингу у виконанні "жовто-синіх", неодмінно варто відзначити й беззаперечну перемогу Маркевича в протистоянні зі своїм колегою. У цьому двобої Моліс чомусь виявився таким собі школярем-двієчником, який розгубився одразу ж в найпростішій ситуації. Тренер австрійського віце-чемпіона наробив купу помилок – від вибору стартового складу до визначення тактики на гру своїх підопічних. І якщо з першим чинником він хоча б щось намагався робити, міняючи вже в середині першого тайму центрального оборонця на центрального нападника, що вже само по собі виглядає дивно, то з другим він так і не зміг упоратися до фінального свистка.

Маркевич на відміну від свого візаві до стартового складу не ввів жодного номінального нападника. Натомість мобільні й майстерні півоборонці "Металіста" створили в центрі поля справжній живий щит, повз який прошмигнути було дуже складно, а з іншого боку цей щит в одну мить був здатен розігнутися, немов пружина, змітаючи на своєму шляху опонентів. Середня ланка гостей до того ж виявилася й неабияк "еластичною"  - вона зуміла фактично безперешкодно розірвати захист "Зальцбурга" проникливими фланговими передачами на проходами.

До цього всього австрійська команда та її наставник виявилися неготовими. Збиралися йти в атаку, але одразу ж потрапили в полон. Причому, склалося враження, навіть і не зрозуміли, коли і як. Так що про швидкий гол як першопричину фіаско "Ред Булла" можна навіть не говорити, адже подальші події спростовують цю теорію. Навряд чи буде нею прикриватися й сам головний тренер австрійців, оскільки все видно навіть неозброєним оком.

Це не трилер і не детектив. Тут усе очевидно. Хоча й на драму з комедією також не схоже, оскільки ні мілини посміховища, ні глибини втрати в нашій ситуації не проглядалось. Просто один чудовий актор прекрасно впорався зі своєю непростою роллю, тоді як інший – досить таки непоганий, хоча й містечковий – знітився перед харизмою першого, розгубився, забув слова й осоромився перед рідною публікою. Проте вони схожі в одному – винуватити чи дякувати можуть лише собі. І якщо невдаха нас не обходить, то герою – осанна!

Ще кілька таких  матчів – і "Металіст" із нашої  останньої єврокубкової надії перетвориться  на нашу першу справжню єврокубкову  любов.

Олександр Солнцев