У ліжку зі зрадою

"Мужчини полігамні", "в них така природа", "хороший левак укрепляет брак", "погуляє і повернеться", "якщо його все влаштовує, то він не дивитиметься наліво"... Скільки таких і подібних фраз вам доводилося чути за життя? Ними рябить кожен жіночий журнал, кожен сайт в Інтернеті, та й самі мужчини це охоче декларують... Мовляв – ти мені створи умови, а я подумаю – гуляти наліво, чи ні. І ви натхненно проявляєте дива розуміння і толерантності, намагаєтесь бути чуйною, відданою, розуміючою гіперсексуальною бомбою, котра вміє запікати молочне порося у вині і вмудряється пильнувати двох дітей без відриву від колективу. Ви читаєте милі його серцю романи типу "Ментовская жизнь" чи "Воровская романтика", і дивитесь його улюблені ідіотські комедії з Беном Стіллером, аби вам було про що поговорити ввечері, але от приходить момент, коли ілюзія розвіюється, і ви розумієте, що сталось непоправне: він зрадив. Ви вкотре прокидаєтесь вранці і таки розумієте, що це був не страшний сон, що ваш кошмар – це реальність, і що віднині вже нічого не буде, як колись...

Насамперед, дайте собі час. Час обміркувати, час прийняти, час забути. Навіть якщо ви вирішили пробачити його (через дітей, гроші, хвору маму, страшне кохання чи з якихось інших причин) – все одно вам обом потрібен час: йому – подумати про те, як космічні кораблі борознять Большой театр, а вам – просто щоб відпочити. Оптимальним є варіант пожити бодай кілька днів окремо, аби вщухли пристрасті, і вам хоча б трохи перейшло бажання видерти йому очі щоразу, коли ви його бачите. Кажуть, що робота – хороша панацея в подібних випадках. Це справді так, проте навіть якщо ви трудоголік – візьміть відгул і два-три дні просто поспіть. Не перевантажуйте звітами і крикливим начальством свій і без того виснажений емоційно організм.

Не звинувачуйте себе. Що б не казав вам благовірний – ви не винні у тому, що сталося. Тільки дуже хороший психолог і дуже хороший оратор зможе переконати вас, що його зрада напряму залежить від того, що якось у вас підгоріли котлети, чи від того, що після народження малюка ви поправились на 4 кіло. Не дайте задурити собі голову – адже коли він забуває про річницю вашого весілля, ви ж не біжите, аби переспати з його кращим другом?..

Плачте і їжте. Або їжте і плачте. Можна навіть одночасно. Не варто стримувати сльози і вдавати залізну леді, коли вам боляче – дайте негативу вийти. Є поняття "заїдати стрес". Як би не було страшно це усвідомлювати тим дамам, котрі трусяться над кожним своїм кілограмом, – це таки допомагає, принаймні на перших стадіях. Звісно, не варто захоплюватись і на цілі тижні закриватись в квартирі, спустошуючи ваші запаси на зиму, але не відмовляйте собі в радості з"їсти зайвий шматок шоколаду, якщо цього вимагає ваше зболене серце. Спортзали ще ніхто не відміняв, зате потім менше доведеться витрачати грошей на психотерапевта.

Зачароване коло. Зрадив. Напився, ну і так сталося. Неважливо як, але ви дізналися. Травма, шок, біль, скандал. Минає трохи часу, він навколішки благає простити, і ви, звісно, прощаєте... Бо куди ж він піде, нещасний, хто ж його нагодує, приголубить?.. Потроху зрада минається, мов страшний сон, і ви починаєте розуміти, що ніхто не застрахований від помилки, починаєте знову вірити йому, він сповнений каяття, і все налагоджується. Він виправдовує подарований йому другий шанс, і ви надієтеся, що він більше ніколи-ніколи. Таке трапляється, і трапляється часто, адже, як казав Остап Бендер, "я не херувим, у мене немає крил". Однак зрада – тяжкий наркотик. І якщо через кілька місяців ваш новопрощений благовірний фліртує з симпатичною незнайомкою в гостях, а ще за два тижні раптом вимикає мобільний на півдоби і приходить додому о третій ночі – забудьте про жалість. Звісно, у випадку якщо ви не мазохістка, ладна через високе почуття до нього все життя жити на вулкані, по ночах борючись із бажанням вчергове перевірити його телефон.

Може, вони й справді ТАКІ?.. Може, скільки б ти не лізла з шкіри, витрачаючи весь свій вільний час і заощадження на те, аби гарно виглядати, він все одне "піде наліво", бо "у нього така природа", і він – самець? Все це туфта, любі жінки, і лише ширма, аби приховати за нею власні недоліки, виправляти котрі чоловікам банально не хочеться. Адже простіше зігнати на матінку-природу, ніж щось змінити в собі, правда ж. Так, чоловіки полігамніші, так, у них інший тип мислення, і ТАК – вони люблять витріщатись на голі жіночі ноги на вулиці і часом грішать, уявляючи себе в ліжку з Монікою Белуччі чи якоюсь Настею Курніковою. Однак жоден інший тип мислення ніколи не завадить справжньому чоловікові забути про те, що він – людина, а не примат, і жодна Курнікова не змусить його наплювати на вашу довіру і стрибнути в гречку. Спиніться і подумайте – чи справді це те, чого ви хочете від життя – труситися вечорами в очікуванні того, що він знову подзвонить і скаже: "У мене важлива зустріч", тоді як ви домовлялись про романтичну вечерю, і заробляти комплекси через те, що ваш благовірний бігає за кожною спідницею? Якщо ні, то, вагаючись між добробутом сім"ї і болем від розкритої зради – не вагайтесь, бо відсутність довіри між людьми не може називатись добробутом. Подякуйте Машці з першого поверху за поради типу "виженеш, а потім без хлопа в хаті лишишся", і спакуйте його валізи. Біль минеться, зате, коли він за якийсь час приповзе до вас, мов побитий пес, ви зрозумієте, що позбулися не чоловіка своєї мрії, а ярма з власної шиї. Бо чоловіки, котрі не зраджують, – не фантазія, не вимираючий вид. Вони існують, їх багато, і ви на них заслуговуєте.