Ніхто не знає, на що дійсно здатні Путін або Ердоган - Die Presse

Чи є автократи хорошими державними лідерами, могла б показати конкуренція. Але якщо її немає, критерієм стає економіка. І вона нещадна.

Про це пише Едуард Штайнер в статті "Ніхто не знає, на що дійсно здатні Путін або Ердоган", опублікованій на сайті газети Die Presse.

Враховуючи послідовність, з якою Володимир Путін останнім часом обходить Захід у геополітиці, питання про те, наскільки він підходить на посаду державного лідера і чи є він найкращим вибором для країни, здається росіянам самовпевненим. І, тим не менш, воно лишається без відповіді. Тому що де-факто за 16 років свого правління він ніколи не брав участь у чесних виборах. Більш того, він ніколи не наважувався на телевізійні дебати з суперниками.

Цілком можливо, що Путін переміг би, оскільки він відмінно говорить мовою народу, він досвідчений професіонал, який завжди був на державній службі, і знає напам'ять багато важливих фактів і цифр. Цілком можливо також, що він програв би в прямій конфронтації – чого, до речі, сьогодні ніхто не посміє сказати вголос. Але сама історія про те, що немає нікого, рівного йому і того, хто підходить для управління країною, це вигадка навчених розвідкою політконсультантів, а, отже, міф радянського зразка.

У будь-якому випадку, відсутність конкуренції тягне за собою два серйозні наслідки, які безпосередньо пов'язані між собою

У будь-якому випадку, відсутність конкуренції тягне за собою два серйозні наслідки, які безпосередньо пов'язані між собою. З одного боку, образ Путіна залишається бездоганним і продуманим. З іншого боку, в країні його потенційні супротивники дискредитовані як вороги держави, що досить небезпечно, але на Заході їх вважають безперечно набагато кращою альтернативою. Ніщо з цього не сприяє встановленню істини.

Питання про якості Путіна виникло знову, тому що минулого тижня після складного процесу Олексій Навальний був засуджений до п'яти років умовно. Протягом багатьох років 40-річний юрист залишається тим, кого бояться в Кремлі, після того, як він став єдиним політиком, після приходу Путіна до влади, який в кінці 2011 року зміг зібрати незадоволених на масові демонстрації. Зрештою, Кремль був змушений допустити його до участі у виборах мера Москви в 2013 році, де він здобув 27% голосів. Досі Кремль не знає, як із ним поводитись, говорить джерело в Кремлі. Особливо тепер, коли Олексій Навальний заявив, що збирається балотуватися на президентських виборах в 2018 році, і змагатися з Путіним. Що може запропонувати Навальний? Ну, за винятком його харизми і горезвісного божевілля, нічого такого, що могло б відразу переконати експертів. Його програма містить найкраще за 25 років президентських виборів, але Навальний повинен відповісти на питання про те, як він збирається змінити країну, яка не хоче змінюватися, вважає Андрій Мовчан, колишній інвестиційний банкір і в цей час головний економіст московського Інституту Карнегі.

В одному Мовчан неправий: сьогодні мова йде не стільки про продуману альтернативну концепцію, скільки про повернення до справедливої конкуренції.

Це відрізняється від початку нового тисячоліття, коли економіка Росії зростала в півтора рази швидше, ніж світова. Але останні кілька років опів реформам знищив ці успіхи, і борги не скоротилися

Поки її не буде, Путіна доведеться оцінювати відповідно до того, що підлягає вимірюванню. І, крім завоювання території в Криму і зростання впливу на Близькому Сході, таким критерієм також буде економіка. Тут все виглядає не так райдужно. Дворічна рецесія позаду, але сьогоднішнє, близьке до застою, зростання вдасться повернути до рівня 2014 року тільки до 2019-2020 рр., повідомляють у Міністерстві економіки. За даними Міжнародного валютного фонду, протягом десяти років з 2007 року світова економіка зросла на 38%, тим часом російська [економіка] – тільки на 16%, підрахувала газета "Ведомости". Це відрізняється від початку нового тисячоліття, коли економіка Росії зростала в півтора рази швидше, ніж світова. Але останні кілька років опір реформам знищив ці успіхи, і борги не скоротилися.

Не у всьому винен Путін. Але будучи заручником своєї власної системи, він не хоче і не може почати необхідні масштабні реформи, щоб не ставити під загрозу свою владу.

Путін пожертвував процвітанням Росії, щоб зберегти свою владу і збільшити геополітичний вплив

Не можна отримати все. Путін пожертвував процвітанням Росії, щоб зберегти свою владу і збільшити геополітичний вплив. Інші автократи діють також. Наприклад, президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган. Тим не менш, економіка залишається їх лакмусовим папірцем. І найслабшим місцем.

Нагадаємо, Навального засудили до п'яти років умовно, але він не залишить президентські перегони в Росії. Суддя Ленінського суду Кірова Олексій Втюрін засудив засновника російського Фонду боротьби з корупцією Навального до п'яти років умовно. Другий фігурант "справи Кіровлісу" Петро Офіцерів отримав чотири роки умовно. Також кожен з них повинен виплатити штраф розміром в 500 тисяч рублів, але суд зарахував суму, яку вони заплатили по першій справі Кіровлісу". Підписку про невиїзд з міста Кіров Втюрін скасував.

Навальний також заявив, що не залишить президентських перегонів: "Я маю право брати участь у виборах і я буду це робити. Цей вирок буде скасований".