Українці калічать своїх дітей, віддаючи їх до школи у 5 років

Українці калічать своїх дітей, віддаючи їх до школи у 5 років

Батьки ризикують "подарувати" своїм дітям неврози та комплекси / Фото: УНІАН

Діти західних країн легше за українських адаптуються до шкільного режиму, бо їх втягують у систему ще змалку.

Моя дитина зможе

Останнім часом все більше батьків виявляють бажання віддати свою дитину до школи у п'ятирічному віці. Дорослі керуються різними мотивами: від впевненості, що дитина вже готова і все зможе, до банального бажання виграти більше вільного часу для себе.

Однак у гонитві за раннім розвитком дітей страждають, як не прикро, самі малята.

Як розповіли ТСН.ua в одній із загальноосвітніх шкіл, появу п'ятирічок тут пояснюють тим, що батьки прагнуть віддати дитину певному вчителю, якому вони довіряють. Також батьки, діти яких народилися у жовтні-грудні і яким тільки має виповнитися шість, переймаються, щоб у наступному році для їх дитини вже не було запізно.

Психолог Олег Покальчук у свою чергу запевняє, що батьки завжди виходять з власної користі та користі дитини, як хотіли б вони, якби вони були на її місці. "Це збільшення їх особистого часу, тобто чим раніше починається первинна соціалізація, тим менше часу дитина проводить вдома", - пояснює психолог.

Також віддавати дітей до школи у ранньому віці батьків спонукає бажання думати, що їхня дитина вундеркінд, майбутній геній, вважає інший експерт Вадим Васютинський.

"Якщо дитина у чомусь робить певні успіхи, то батьки концентруються саме на цих успіхах, оцінюють дуже високо і, як правило переоцінюють, і не помічають інших речей", - наголосив психолог.

Співвласниця "Першої дитячої академії FasTracKids", психолог Романенко Марина, у свою чергу зазначила, що зараз престижно думати, що моя дитина зможе. Серед інших причин Романенко називає й велике розмаїття центрів, які навчають дітей читати і писати. "І багато батьків думають, що читати і писати - і є вже підготовка до школи", -  нарікає вона.

Аутсайдери та "хирляві очкарики"

Вчителька, у класі якої декілька п'ятирічок, наголосила, що її підопічні у навчанні не відстають від своїх старших однокласників, але при цьому малята менш емоційно стійкі.

Дитина у 5 років слабша, худіша, дрібніша, ніж її ровесники. Тоді ми формуємо такого розумного очкарика. Він буде розумненький, але хирлявий.

Вадим Васютинський
Тим часом психологи сходяться на думці, що йти до школи у 5 років – це все ж зарано. "Але батьки через навіть не сліпу любов, а скоріше честолюбство, що ось це ж наша дитина, вона може, ламають її дитячу долю", - каже Васютинський.

У якості сумного прикладу Марина Романенко навела історію знайомої жінки, яка віддала своїх дітей до школи у 5 років. Однак досвід виявився не з найприємніших, тому своїх онуків вона вже не стала так рано саджати за шкільні парти. Найважче всього дітям було у підлітковому віці.

"Якщо дитина здатна мислити, то що у 5 років, що у 6 років, це вже практично однаково. Мозок сформований, він працює. Але питання в тому, що коли їй 5 років, а всім у класі 7, то це не дуже помітно, а коли їй 13, а їм 15 - це дуже помітно, і це дуже некомфортно для людини знаходитися в таких умовах. Тобто, вона не потрапляє в своє коло, а якщо й потрапляє, то це рідкісний випадок", - зазначила психолог.

Можливо є такі щасливі приклади, припускає Васютинський, коли дитину віддали до школи у 5 років, і в неї ніби все було добре. Та чи справді все так вже й добре, запитує психолог.

"Бо насправді щастя людини визначається не якимись її об'єктивними показниками, а її самопочуттям. З тих кількох випадків, які я знаю, де саме так батьки прискорювали розвиток дитини, то вони насправді раніше закінчували школу, поступали в університети, більш менш успішно закінчували їх. Але потім чомусь вже особливих успіхів не досягали", - зазначив Васютинський.

Водночас прискорений розвиток дитини загрожує і психологічними проблемами. Дитина ризикує отримати комплекс неповноцінності, неврози, навіть стати аутсайдером у колі своїх однокласників.

Якщо розумовий розвиток дитини можна якось спонукати, то фізичний розвиток прискорити набагато важче, впевнений Васютинський. "Тут обманути природу набагато складніше. Дитина у 5 років слабша, худіша, дрібніша, ніж її ровесники і, наприклад, на уроках фізкультури це проявляється. Тоді ми формуємо такого розумного очкарика. Він буде розумненький, але хирлявий. Особливо це стосується хлопчиків", - каже психолог.

Іноді варто кинути книжки та прогуляти уроки / Фото: УНІАН

Романенко у свою чергу звертає увагу на те, що у 5-річному віці у дитини ще не повністю сформований хребет, внутрішні органи.

"А його змусять дуже довго сидіти. І це точно негативно позначиться на фізичному стані", - зазначила вона, пригадавши статистику радянських часів, коли сколіози починалися у 4-му класі. Наразі через неправильну роботу з дітьми у багатьох центрах раннього розвитку, де їх саджають за парти у маленькому віці, діти приходять до школи вже зі сколіозами. "Я би дала дитині дорости", - підсумовує Романенко.

Також тут варто згадати проблему організації навчального процесу для маленьких школярів.  Оскільки п'ятирічна та семирічна дитина будуть відрізнятися зростом, то для п'ятирічок парти повинні бути ще менше.

Готовність №1

Ранній розвиток дитини – це продукт спеціально створених умов. Але все одно батьки не можуть штучно розвивати дитину і тягнути її за собою. Через це у начитаних, ерудованих дітей, які добре мислять, психологи часто відчувають знеохочення до розумової діяльності.

"Дитина сама не визріла, її бажання не визріли. Їй хочеться послухати казочку, а їй замість казочки дають інтелектуальні вправи. Батьки цим домоглися, що дитина розумна, але їй це не цікаво. Тут крім здібностей потрібна ще й мотивація, бажання дитини до навчання", - говорить Васютинський.

Психологічна готовність до школи визначається трьома компонентами. Перший – це власне інтелектуальний, тобто достатній розвиток мислення, уявлень, тощо. Другий – це мотиваційний: бажання дитини не просто йти до школи, а міняти свій спосіб життя під шкільний. Третій компонент – це вольовий, що означає здатність дитини до саморегуляції, тобто коли дитина може сидіти всі уроки, робити не те, що їй хочеться зараз, а те що треба, і слухати вказівки вчителя.

Школа є жорсткою структурою, зазначає Марина Романенко.

Дитина сама не визріла, її бажання не визріли. Їй хочеться послухати казочку, а їй замість казочки дають інтелектуальні вправи

Вадим Васютинський

"Виходить, що дитина вперше, навіть якщо вона ходила у дитячий садок, потрапляє в систему, з якої виходу немає. І рано чи пізно вона втомлюється від цього режиму. Мені знайомі випадки, коли у дітей вже в перших числах вересня піднімалася температура. Начебто все в порядку, дитина не хвора, але так тіло показує, що навантажень багато", - розповідає психолог.

Примітно, що такі реакції не залежать навіть від віку дитини. Тут потрібно вчасно побачити цю грань втоми, наголошує Романенко. І втоми не від того, що дитина три дні поспіль о 12 годині ночі лягала, а тому що "накопичилося".

У такому випадку вона радить один день, або навіть кілька уроків прогуляти, провести з дитиною поза школою. З'їздити кудись, з'їсти морозиво і привести її на заняття у гарному настрої і з відчуттям певної свободи вибору.

У школі у свою чергу зазначають, що дитині є від чого втомлюватися, адже шкільна програма є важкою для всіх першокласників, не зважаючи на їх вік.

Школи західного зразка мають суворі правила, але поважають дитину
Однак життя дітей полегшують тим, що не виставляють оцінок за роботу та не задають домашнього завдання.

До того ж у класі зазвичай є комп'ютер, або телевізор і дітям час від часу транслюють мультфільми на кшталт "Смєшариків", що навчають дітей поведінки у різноманітних ситуаціях, розповіла вчителька групи продовженого дня. Також відволіктися від напружених занять дітлахам допомагає облаштована у школі ігрова кімната.

Курс на Захід

Дітям у країнах Західної Європи та США, які йдуть у перший клас у віці 5-6 років, простіше адаптуватися до шкільного життя, аніж українським школярам, адже вони вливаються у так звану систему ще з дитячого садка.

Як розповіла Марина Романенко, у західних дитячих садках програма для п'ятирічок істотно змінюється, порівняно з програмою для 4-річних дітей, і стає ближчою до шкільної. Це все ще садочок, але вимоги, тривалість занять і багато інших процесів будуть відповідати вимогам першого класу. Тож діти, які потрапляють у свій час в цю систему освіти, вже більш менш готові, тому що вони зростають у цій системі, а їх мозок та тіло перебудовуються і пристосовуються.

До того ж на Заході не можна не ходити до дитячого садка, навіть якщо ти син президента. Питання соціалізації стоїть дуже серйозно, а система освіти охоплює 75% трирічних та 99% чотирирічних дітей, зазначила експерт. Тож коли дитина занурюється, вона може нормально жити серед однокласників.

Натомість в Україні ситуація майже не контролюється. Коли діти приходять до школи, виявляється, що половина вміє спілкуватися із вчителями та однолітками, а половина - тільки із дорослими.

Марина Романенко, яка має маленьку доньку Марійку, розповіла ТСН.ua власну історію.

Вона також замислювалась над тим, щоб віддати всесторонньо підготовлену дитину до школи у віці 5,8 роки. Однак жінка не приховує радощів з приводу того, що вирішила почекати із 1 вересням. "Як мама, яка могла віддати в 5,8, але віддала в 6,8, я рада. Цей рік був дуже потрібним", - розповіла Марина.

У міжнародній французькій школі у Пущі-Водиці, де зараз у другому класі навчається Марійка, процес навчання побудований на зразок європейських освітніх установ.

Система тут істотно відрізняється від звичних нам шкіл, як за рівнем навантаження, так і за організацією процесу. Зокрема, школа вражає внутрішньою дисципліною.

"Там набагато все більш дисципліновано, ніж у звичайній школі. Діти певного віку можуть грати тільки на певних майданчиках. Їм заборонено ходити туди, де розташовані непристосовані для них ігрові майданчики, які встановлені для більш дорослих дітей", - розповідає Романенко.

Серед плюсів школи європейського зразка вона особливо відзначила повагу до особистості дитини та наявність двох перерв тривалістю в одну годину, коли діти можуть прогулятися, а їхній мозок і тіло – відпочити.

Примітно, що Марина дала дочці можливість спробувати, чи сподобається їй система. "У цій школі, як і у багатьох інших іноземних школах, літні канікули починаються в липні. До кінця червня ще йде навчання. Ми вирішили віддати (Марійку, - ред.) на цей останній місяць. Я була вражена результатами. Вже з другого дня вона летіла туди, їй подобалося, що відбувається. А через три тижні вона заспівала на спільному концерті, хоча до цього вона проігнорувала два великі свята в іншому навчальному закладі. Для моєї дитини це було показово, що вона заспівала разом з усіма", - поділилася Марина.

Романенко прогнозує, що Україна рано чи пізно запозичить образ західної системи освіти. Перші кроки у цьому напрямку вже були зроблені минулого року, коли Рада прийняла закон, що запроваджує обов'язкове дошкільне навчання 5-річок.

Однак нововведення виявило чимало проблем, наголосила народний депутат Леся Оробець. Дошкільні установи фізично не можуть всіх прийняти, а в школах дітям, у свою чергу, не можуть забезпечити відповідних умов, зокрема, для сну вдень, адже немає ні ресурсів, ні технічних можливостей.

Ольга Скичко

Чи готові Ви віддати свою дитину до школи у 5 років? Залишайте свої коментарі під публікацією.

Повʼязані теми:

Стаття з добірки новин:
Виховання дітей
Наступна публікація