Куренівська трагедія: 60 років з дня катастрофи під грифом "секретно"

Сьогодні виповнюється 60 років з дня Куренівської трагедії - найбільшої техногенної аварії за всю історію Києва, яку замовчували довгі роки.

13 березня 1961 року прорвало греблю в районі Бабиного Яру, за якою понад 10 років накопичувалися стічні води з Петровських цегляних заводів. Дамбу прорвало о 9:20, і маса рідкої пульпи полилася вниз. Початкова висота валу сягала 14 метрів, а швидкість - 5 метрів на секунду. О 9.30 пульпа дісталася Куренівки та залила близько 30 гектарів. Вже в районі вулиці Фрунзе висота валу зменшилася вдвічі.

Поступово розріджена пульпа ставала твердою, як камінь. Вже в такому вигляді висота цієї маси місцями досягала трьох метрів. Потік перевертав і відносив автомобілі, автобуси, трамваї, валив стовпи електричних мереж, рвав дроти. Один з автобусів зіткнувся із вантажівкою і вибухнув.

В лічені хвилини будинки, трамвайне депо, де проходить транспорт, і просто випадкові перехожі були поховані під величезною товщею глини і піску.

Пульпою було практично повністю знищено трамвайне депо ім. Красіна, кілька десятків його працівників загинули. Ситуацію погіршило те, що вчасно не була надана команда відключити енергопостачання, і тому в трамвайному парку була значна кількість загиблих від ураження електричним струмом.

Було повністю знесено Копиловське кладовище, затоплена територія стадіону "Спартак", міської лікарні № 15, частина вулиць Фрунзе, Новокостянтинівська та Шкіряний провулок, а також вулиці Лугова-Станційна, Троїцько-Кирилівська та Тульчинська.

Того дня у Києві був відключений міжміський та міжнародний зв'язок. Офіційне повідомлення про катастрофу було передано по радіо тільки 16 березня.

Згідно з окремими даними, Куренівська катастрофа знищила 22 приватні одноповерхові будинки, 5 двоповерхових, 12 одноповерхових будинків державного фонду, два гуртожитки.

У той же час, згідно з офіційним звітом, який має гриф "Для службового користування", в результаті аварії зруйновано 68 житлових і 13 адміністративних будівель. Непридатними для проживання виявилися 298 квартир і 163 приватних будинки, в яких проживали 353 сім'ї чисельністю 1228 осіб. Даних про загиблих і поранених у звіті немає. Пізніше було названо число 150 загиблих - владою було ухвалено рішення не афішувати масштаби трагедії.

Зараз точну кількість жертв катастрофи встановити практично неможливо. За оцінками київського історика Олександра Анісімова, вона становить приблизно 1,5 тис. осіб. Влада за допомогою КДБ довгий час приховувала і применшувала масштаби та наслідки аварії. Інформація про Куренівську подію піддавалася жорсткій цензурі, загиблих ховали на різних кладовищах Києва та за його межами, вказуючи у документах та в написах на могилах різні дати та причини смерті.

У режимі секретності прокуратурою УРСР було порушено кримінальну справу, проведено слідство. Закритий суд засудив шістьох посадових осіб до тюремного ув'язнення. Згідно з висновком експертної комісії, причиною аварії названі "помилки в проекті гідровідвалів та дамби".