Солошенко "бореться" з полуницею, а Афанасьєв перейшов на українську мову

Колишні політв'язні Геннадій Афанасьєв і Юрій Солошенко проходять діагностику в лікарні. Із ними вже працює психолог, але скільки триватиме реабілітація, медики поки що сказати не можуть, ідеться в сюжеті ТСН.19:30.

Хоча за ґратами російської тюрми в нього загострилися всі хронічні болячки, Юрій Данилович нині почувається окриленим і дуже хоче до своєї родини.

"Хочеться своїх онуків пригорнути, з дружиною привітатися, надихатися українським повітрям", - зізнається він.

Одне з бажань уже збулося. Після того, як пан Юрій сказав, що хоче скуштувати української полуниці – до палати різні люди принесли не один кілограм ягід.

"Я кажу Гєні: нам треба боротися з полуницею, тому що у нас її забагато", - каже звільнений українець.

Солошенко про те, що його обмін може відбутися незабаром, дізнався з російської газети свого співкамерника. Хоча він і був приречений на 6 років за шпигунство, вірив, що його витягнуть, але не знав, коли.

"Хочу сказати всім українцям, там побувавши, це вистраждане – тільки там розумієш, яке це благо: жити в нашій країні! Ми дихаємо вільно, там зовсім інше відношення до громадян", - каже Солошенко.

Афанасьєв, загартований у Росії, теж геть по-іншому подивився на свою Батьківщину. І зараз принципово говорить лише українською, хоча раніше в Криму мовою його спілкування була російська.

"Хоч мені трохи важко, я зростав у Криму і два роки не розмовляв українською, я зараз намагаюся говорити тільки українською, слухати українські пісні. Завдяки цим катам і відчув, що таке Україна, що таке Батьківщина", - каже звільнений політв'язень.

Однак наслідки катування в російських тюрмах не минули безслідно. Медики три дні обстежуватимуть колишніх бранців. Лише тоді визначаться з лікуванням. Уже зараз прогнозують, що психологічна реабілітація буде тривалою.

Геннадій два роки був ніби у вакуумі. А рік провів в одній із найстрашніших тюрем в одиночній камері. Підйом о 4:30 ранку і до вечора не можна ні присісти, ні прилягти. Туди, на північ, у табори суворого режиму, куди доправляли політв'язнів іще за Радянського Союзу, приїздила, мама Геннадія – пані Ольга. І це дозволило йому не збожеволіти.

"Мати моя дуже мене підтримувала. Сама дуже багато витерпіла", - каже Афанасьєв.

Для родини життя ніби почалося заново.

"Учора був другий день народження. Він був відірваний два роки від світу. Ми сьогодні привезли йому телефон, він каже: як користуватися? Забув, що таке інтернет. Він перемикає канали, жадібно ловить інформацію", - розповіла мама хлопця.

Найяскравіші фото дня: повернення додому Афанасьєва і Солошенка, врятування жерти Орландо (9 фото)

У Геннадія юридична освіта і професійні навички фотографа. Чим буде займатися – ще не вирішив. Але точно залишиться в Києві. У Крим повертатися зараз родина не бачить сенсу.

Геннадій каже, що його зараз його радують прості речі. І це неможливо передати – яке це щастя зняти чорну тюремну робу. Навіть перед обміном наглядачі не дали йому перевдягтися.

"Тільки зараз зміг перевдягнутися у щось національне", - каже він.

Футболку і підвіску з тризубом йому подарували друзі. І повісили в палаті український прапор.

Як уже повідомлялося, перша офіційна зустріч на рідній землі для Солошенка та Афанасьєва відбулася біля лікарні. В обох серйозні проблеми зі здоров'ям після тривалого ув'язнення в Росії.

Кореспондент ТСН Ірина Маркевич