Українці в Лівії опинилися в заручниках через зрадника

У четвер, 5 квітня, в Україну повернувся другий з захоплених 21 серпня лівійськими повстанцями заручників - одесит Максим Шадров. Раніше, 14 березня з полону відпустили його дружину - Ольгу Шадрову. Українці розповіли газеті "Сегодня" нові подробиці про перебування в полоні і пояснили, за що в Лівії досі утримують українців.

За словами 32-річного Максима Шадрова, лівійці вирішили судити наших земляків, звинувативши їх у намірах збити бомбардувальники НАТО, які під час революції підтримали повстанців.

"Наші фахівці нібито "хотіли стріляти по літаках НАТО", а також працювали на армію Каддафі. Друге засідання має відбутися 9 квітня. Перед судом постали лише 18 українців, 4 росіянина і 2 білоруса"- розповів Максим Шадра.

За словами одесита, доля інших 4-х українських громадян, які з самого початку потрапили в руки повстанців з угрупування "Міський революційний комітет", поки невідома. Зараз цю 4-ку українців утримують під охороною в районі Тріполі - Мітіге.

"Перше засідання пройшло без адвокатів з нашого боку - у нас їх просто немає. На суді присутні лише один третій секретар українського посольства. Якщо наших хлопців не будуть кваліфіковано захищати юристи, то суд може гірко закінчитися. Лівійці висунули дуже серйозні звинувачення. Їх не бентежить, що немає ніяких доказів нашої провини, і навіть те, що більшість наших - пенсіонери. Які з них найманці? Всі хворі та старі", - пояснив Шадра-молодший.

Максим і Ольга Шадрови в один голос запевняють, що всі українці спочатку були найняті на мирну роботу - як технічні фахівці для обслуговування нафтових свердловин - російсько-лівійською компанією "Дакар". Батько Шадрова Олександр теж працював у Лівії, вже не перший раз – він вже бував там за радянських часів. Однак через тиждень після приїзду до Лівії українці були захоплені армією Каддафі. Українці були поставлені "перед фактом" - або вони працюють на військових і їм платять зарплату, обіцяну нафтовою компанією, або отримують кулю. Лише для одеситки Даші Шадрової (сестри Олександра, яка прилетіла до рідних і в якої була туристична віза в паспорті ) було зроблено виняток - її відпустили з табору і вона полетіла з воюючої країни на батьківщину.

У решти українців були вилучені всі мобільні телефони. За ворота їх не випускали. Втекти з табору, за словами Максима, не було ніякої можливості - більшість заручників були літніми людьми. Військова техніка, яку довелося ремонтувати полоненим, була справжньою мотлохом - старі вантажівки, тягачі і трактори. Їм постійно погрожували. А через місяць українські полонені потрапили в новий полон – на військову базу, де їх утримували, увірвалися лівійські революціонери.

"Це були "стихійні" повстанці, які не підпорядковувалися взагалі нікому. Вони увірвалися в приміщення і з порога почали розмахувати зброєю, волаючи, мовляв все ми вже "небіжчики". Коли я на арабській мові заперечив, що ми мирні люди, вони тут же мене "нейтралізували", вдаривши прикладом по голові. А для переконливості дали чергу з автомата в стелю - кулі пролетіли в сантиметрах поверх голів",- згадав Шадров.

 З перших хвилин повстанці повели себе як справжні мародери, обібравши всіх українців - забрали документи, гроші та золоті прикраси. З кемпінгу мародери перевезли українців в спортивний комплекс, в залі якого вже лежали кілька сотень затриманих негрів і кілька українців. Доля українців висіла на волосині - мародери були налаштовані вершити "суд" особисто. Однак незабаром прибула бригада польового командира Отмана Зіддані.

"Зіддані заявив, що забирає нас. Виникла сварка між тими, хто нас захопив першими, і Отманом. Трохи до стрілянини не дійшло. Але Отман наполіг на своєму і забрав нас. Незабаром нас перевезли в той кемпінг, де ми просиділи 8 місяців", - розповіла Ольга Шадрова.

За твердженням подружжя Шадрових, лівійські звинувачення українців в роботі на Каддафі цілком побудовані на зрадницькій брехні одного із заручників.

"Ця людина або вирішила вислужитися і оббрехати нас, або просто зійшла з розуму! Один наш з Харкова, раптом підбіг до лівійців і почав кричати, що всі ми працювали на Каддафі... Потім його навіть побили за це наші хлопці, проте було пізно - лівійці почули крики харків'янина П. Потім нас допитували, але всі як один говорили, що це брехня. Ми зброї в руках не тримали, а ремонтувати військові тягачі нас змусили під загрозою смерті",- заявив Максим.

Пізніше лівійці вирішили знайти докази того, що українці були найманцями. Для цього вони кілька разів влаштовували очні ставки з колишніми офіцерами Каддафі, які після смерті Муаммара швидко стали "революціонерами".

"Приїжджав один генерал повстанських військ - при Каддафі він теж був генералом. Він пальцем показав на батька і заявив, мовляв він працював на Каддафі. Тільки не уточнив, що тато допомагав армії Каддафі ще при СРСР - військовим фахівцем", - зазначив Шадров-молодший. Крім показань цього генерала і слів одного з заручників, ніяких інших фактів "найманства" новоствореної лівійської прокуратурі так і не вдалося знайти.

Самого Максима і його дружину Ольгу лівійці відпустили безперешкодно, не пред'явивши їм жодних звинувачень.

"Отман Зіддані з Максимом подружився. Він його навіть сином називав в полоні. Зіддані завжди ставився до заручників коректно, нікого з нас не били і не мучили", - розповіла Ольга. За словами Максима, з самого початку полону Отман Зіддані запропонував Шадровим виїхати додому. Максим з дружиною залишилися, вирішивши не повертатися без батька. Але пізніше Шадров-молодший прислухався до співробітників українського посольства, які наполягли на поверненні в Україну.

"Найактивнішою" групою заручників Шадров назвав одеситів.

"Одесити тримаються разом. Заводять всіх на міні-змагання з шахів, шашок, нард. У карти теж грають часто. Всі звичайно на взводі, турбуються через початок судового процесу. Ніхто не знає, чим все закінчиться. Але намагаються не сваритися. Тільки до того, хто нас оббрехав, ставлення "ніяке", його все цураються. Посольство ніяк не захищає наших людей в полоні. Та й лівійці зневажливо ставляться до українських співробітників посольства. Часто посольських навіть не пускали до нас. Навіть до медсестер лівійці ставляться більш шанобливо", - додав Шадров.