Перемирʼя до зими — що може зробити Європа: три головні кроки примушення Путіна до деескалації

Поки Дональд Трамп очікує, що Зеленський і Путін сядуть за стіл переговорів і спробують знайти компроміс до настання зими, Росія обрала шлях подальшої ескалації і вже понад місяць безперервно бʼє по Києву реактивними «Шахедами» та ракетами. У понеділок, 28 вересня, посеред робочого дня ворог вдарив по Національній академії наук та медзакладу в самісінькому центрі столиці. Кадри, як люди рятувалися з охопленої вогнем будівлі НАН через вікна, облетіли всі світові ЗМІ.

Проте навіть The New York Times у статті про черговий трагічний день для Києва, який забрав життя двох людей, і ще 26 постраждали, зазначає, що «це типова кількість жертв для подібних ударів, які зараз настільки регулярні, що майже не потрапляють у міжнародні новини, хіба що зображення є особливо приголомшливими». Навіть ще один удар біля натовського кордону в понеділок, 28 вересня, коли російський дрон поцілив за 2 км від прикордонного переходу з Польщею в Дорогуську, «не вражають» західну пресу. Як і масовані ракетні удари по Києву в ніч проти вівторка та середи, 29-30 вересня.

Західні ЗМІ констатують, що Київ став прифронтовим містом. Адміністрація Трампа пропонує організувати тристоронню зустріч США-Україна-Росія в ОАЕ на технічному рівні, наполягаючи на негайній деескалації — енергетичному та чорноморському перемирʼї. Україна це теж підтримує й давно пропонує. Такі переговори, як відомо, можуть відбутися вже в жовтні. Водночас, за словами держсекретаря Марко Рубіо, США запросили очільника Кремля особисто взяти участь у грудневому саміті G20 у Маямі, де може відбутися другий після Аляски саміт Трампа та Путіна. Й це на тлі офіційних планів Москви збільшити витрати на війну 2027 року ще на третину.

Як бачимо, адміністрація Трампа продовжує політику нормалізації відносин із Росією. Що в такому разі має зробити ЄС? Читайте в матеріалі ТСН.ua про три головні кроки.

Запрошення на G20: заохочення Путіна до агресії

Після зустрічі з Трампом на полях Генасамблеї ООН в Нью-Йорку минулого тижня Володимир Зеленський заявив, що українська сторона все обговорить з європейськими партнерами, американці сконтактують з росіянами, і за десять днів Київ і Вашингтон повернуться до розмови про перемовини з Москвою. Дату тристоронніх переговорів в ОАЕ мають запропонувати саме американці.

Проте десять днів майже минули, а від Трампа ми знову чуємо про необхідність зупинення українських ударів по російських НПЗ. Нагадаємо, що саме цим, а не війною проти Ірану, яку Трамп не може ані виграти, ані завершити, його адміністрація пояснює зростання цін на дизель на заправках у США.

«Проблема полягає в тому, що нафтопереробні заводи в Росії вибухають. Це не стільки близькосхідна проблема, Україна і Росія воюють одна з одною, і Україна підриває дизельні НПЗ у Росії. Я говорив із Зеленським і сказав йому: вам потрібно пригальмувати з НПЗ. Він сказав: ми, ймовірно, так і зробимо», — заявив днями Дональд Трамп.

На тлі цілодобових російських бомбардувань Києва, Одеси, Сум, Харкова та інших українських міст, та російських ударів біля східного кордону НАТО, ця заява Трампа має вигляд більш ніж цинічний. Як і запрошення Путіна на саміт G20 в Маямі в середині грудня. В Кремлі відповіли, що Путін ще не вирішив, поїде чи ні. Проте майже ніхто з країн «Великої двадцятки» не засудив такі дії адміністрації Трампа.

Лише польський премʼєр Дональд Туск заявив (Варшава візьме участь у G20 в якості гостя), що таке запрошення може бути сприйняте Москвою як заохочення продовжувати агресію. Натомість міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль вважає це лакмусовим папірцем для Путіна та його готовності до переговорів.

Водночас Путін вже вчетверте від початку цього року збільшує чисельність російської армії. На додачу, за словами Володимира Зеленського, Кремль фактично розпочав додаткову приховану мобілізацію та залучення 10 тис. північнокорейських військових на додачу до 8 тис., які вже перебувають на російській території. Росія за це платить технологіями — на території Північної Кореї розгорнуто виробництво «Шахедів».

Примушення до деескалації: три кроки, які має зробити Європа

За словами канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, Росія не зацікавлена в припиненні війни проти України, що також показали перші від 2022 року 20-хвилинні переговори міністрів закордонних справ ФРН та Росії на Генасамблеї ООН минулого тижня. В своєму виступі з трибуни організації Сергій Лавров теж не добирав слів, погрожуючи, що Росія доведе війну проти України до кінця. А, як пише американський Інститут вивчення війни (ISW), Путін хоче змусити Київ капітулювати ще до настання весни 2027 року. З цим і повʼязані цілодобові бомбардування Києва та інших українських міст.

Враховуючи проміжні вибори до Конгресу 3 листопада й майбутню поразку республіканців, яку прогнозують всі опитування, адміністрація Трампа має бути зацікавлена у збільшенні тиску на Путіна. Тим паче, Росія надає військову допомогу Ірану, який США не можуть ані зупинити, ані перемогти. Проте, як пише видання The Atlantic, Трампу запропонували «нову» стратегію щодо Росії: послаблення санкцій та відновлення економічних звʼязків із Москвою в обмін на звільнення політвʼязнів.

Натомість The Washington Post в редакційній статті закликає західних партнерів України, зокрема адміністрацію Трампа, якщо й домовлятися про деескалацію з Росією, то лише з позиції сили. Наприклад, санкціонувати російські банки, іноземні установи, які з ними ведуть операції, та посередників, які підтримують зв’язок воєнної економіки Росії зі світом. Схожу модель пропонує так званий «закон Грема», який Конгрес ухвалив, а Трамп підписав і згадував про нього у своїй промові на Генасамблеї ООН. Проте навряд чи президент США каратиме Китай та Індію, які найбільше купують російської нафти.

Що ж в такому разі може зробити Європа?

Ось три прості кроки, які разом з українськими ударами по російських НПЗ можуть підштовхнути Путіна до деескалації.

Посилення санкцій. Нещодавнє скасування обмежень проти гаманців Путіна — російських олігархів Алішера Усманова та Михайла Фрідмана — стало прецедентом для всього санкційного режиму ЄС проти РФ. Це зовсім не те, що має демонструвати Союз, коли російські ракети і «Шахеди» цілодобово бʼють по Києву, вбиваючи цивільних. Натомість країни-члени мають нарешті запровадити обмеження на російські добрива, ядерне паливо та «Росатом», як це вже зробили з російським скрапленим газом. Заборона на імпорт LNG почне діяти від 1 січня 2027 року.

«Тіньовий» флот. Наразі під санкціями ЄС понад 670 суден російського «тіньового» флоту. Проте за різними оцінками він налічує до 1500 кораблів. В середньому на місяць нафтові доходи Москви становлять $14 млрд. «Тіньовий» флот забезпечує до 60% експорту російської нафти переважно через Балтійське та Чорне моря. Далекобійними санкціями Україна зупиняє чорноморський нафтовий експорт РФ. Проте європейські партнери досі бояться йти на відкриту ескалацію з Росією, зупиняючи танкери її «тіньового» флоту в Балтійському морі.

Спільна оборона. Під визначенням «спільна оборона» мається на увазі обʼєднання зусиль всіх європейських країн, включно з Україною, Британією та іншими, а не лише ЄС. Політика Трампа щодо скорочення військової присутності США в Європі та дефіцит запасів важливих видів озброєнь на складах Пентагону через війну в Ірані продемонструвала тотальну оборонну залежність європейських країн від американської зброї. ТСН.ua вже писав, що європейські країни навіть не мають власного виробництва балістичних та гіперзвукових ракет, а також ракет-перехоплювачів до систем ППО. Вже не кажучи про антидроновий захист.