Вціліли тільки дзвони: як змінилися Піски за понад 5 років війни

Піски на околицях Донецька – одна з найбільш гарячих точок неоголошеної окупаційної війни Росії проти України. Селище було головним тилом оборони ДАП, у ньому не лишилося уцілілих будинків, зруйновано церкву, дитячий садок та школу, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.

Це було небідне селище – видно по тепер уже геть потрощених будинках. Понад дві тисячі жителів у 2014-му замінили солдати. Розташування населеного пункту – стратегічно важливе. Навіть зараз крізь густий туман добре видно рештки аеропорту імені Прокофьєва. Захисники Пісків на початку війни переважно не були професійними військовими: форма – всі камуфляжі світу, бійці на позиціях часто без бронежилетів та касок. Упізнати своїх можна було за жовтим скотчем.

Зараз удень тут так тихо, що здається – селище геть порожнє. Боєць на ім’я Равшан говорить, що в аеропорту зараз нікого немає. "Якщо вони мовчать, то нам розпочинати бій сенсу нема. Вони собі тихо сидять, тримають свій кордон. А ми – свій", - каже військовий. Невисокий будинок на кілька квартир – передова Пісків. Колись зразковий порядок тепер змінив цілковитий безлад. Позиція "Дім" у пам’яті багатьох оборонців селища. Вікна споруди виходять на церкву – спочатку недобудовану, а потім і недобиту.

Вона була прихистком для солдатів, там тримали речі та молилися. Із розп’яттям, побитим скалками, з дірявою купіллю та іконами, які вчать найголовнішого: "Немає більшої любові, аніж покласти душу свою за друзів своїх". Чи не найдивніше – через 5,5 року після початку війну на храмі досі збереглися дзвони. Військові кажуть, що це вже прикмета: поки вони там – селище наше.

Як повідомлялося, від селищного клубу Пісків залишилися руїни. Ще відносно недавно там стояли не надто налаштовані, але цілком справні музичні інструменти. Зараз там на місці глядацької зали – суцільний гармидер, куліси валяються просто під ногами, а в даху діра від снаряда. 

Кореспондентка ТСН Наталія Нагорна