Між пенсіонерами і працівниками

Найгарячішою темою у сфері реформ сьогодні є нова редакція Податкового кодексу, який, в ідеалі, має призвести до зростання економічної активності в країні. Звісно, є багато питань до обох версій цього документу: і до мінфінівської, і до версії профільного комітету Верховної Ради.

Проте існує одне зобов'язання, яке на сьогодні перебуває поза системою оподаткування, однак водночас є чи не найбільшим гальмом економічного зростання − це єдиний соціальний внесок (ЄСВ).

Ставка цього внеску перевищує третину від фонду заробітної плати, і саме через це фіскальне навантаження роботодавці не виплачують "білі" заробітні плати і заганяють працівників у "тінь".

Самі робітники також не мотивовані вимагати у роботодавців офіційної зарплати, бо бачать сьогоднішніх пенсіонерів, які справно сплачували пенсійні внески, але у переважній більшості живуть за межею бідності. Більше того, на сьогодні близько 65 % з них отримують мінімальну пенсію, хоча, безперечно, їхні внески у пенсійну систему були різними. Пенсійна система втрачає свою страхову природу, що було спричинено неможливістю держави виконувати свої зобов'язання – для теперішньої України вони є непомірними.

Знизити ставку ЄСВ з метою зменшити навантаження на бізнес є не найкращим виходом, бо саме з цих внесків наповнюється Пенсійний фонд України. Менша ставка – менше коштів на пенсії – менша платоспроможність пенсіонера (на сьогодні середній розмір пенсійної виплати українців становить 1692 грн) – ще більше запозичень з держбюджету.

З другого боку, щоб виплачувати більші пенсії, уряд має або підвищувати ставку ЄСВ, що здатне вбити будь-яку економічну активність у державі, або сплачувати борги Пенсійного фонду у ще більшому розмірі за рахунок інших податків, а ці трансферти (80,8 млрд грн) вже зараз перевищують дефіцит самого держбюджету (76 млрд грн).

То, виходить, ми змушені обрати, кого має підтримати держава – пенсіонера чи робітника? Гідне життя на пенсії тих, хто на це заслужив, чи добробут тих людей, які уже сьогодні своїми внесками, податками і іншими зобов'язаннями фінансують усі витрати держави, у тому числі і пенсії?

Я особисто такий вибір зробити не можу. Але знаю, як його можна уникнути: ключовим фактором у розв'язанні усіх вищеназваних проблем (маленькі і несправедливі пенсії, сіро-чорні зарплати, банкротуюча пенсійна система та інші) може стати запровадження обов'язкового накопичувального рівня системи пенсійного забезпечення.

Уже понад півроку у Верховній Раді "висить" законопроект № 2767, розроблений у тому числі за участі експертів Реанімаційного пакету реформ. Цей документ не лише упорядковує солідарний рівень (скасування спецпенсій, звільнення Пенсійного фонду від невластивих видатків), але й, нарешті, після 12-річного вимушеного простою, запустить цей ефективний інструмент підвищення добробуту не лише пенсіонерів, але й самих робітників і держави в цілому.

Звичайно, це справа не одного дня. Але якби рішення було прийняте ще 12 років тому, то питання вибору між пенсіонером і робітником зараз взагалі би не стояло.

Рішення про накопичувальну систему депутатам потрібно приймати вже, бо за рік-два ні податкова реформа, ні децентралізація не дадуть очікуваного ефекту – все, що ми заробимо завтра, післязавтра проїмо.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!