Присмак великої нафти

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Чому регіон Червоного моря стає новою зоною міжнародної напруженості.

Далеко не про всі важливі події та процеси на глобальному рівні можна прочитати у матеріалах ЗМІ. Інформаційне сміття, породжене коментаторською активністю довкола трендових тем, захаращує по-справжньому важливі речі. Однією з таких втрачених в 2017 році тем є радикальна зміна ситуації в акваторії Червоного моря. Регіон стрімко мілітаризується та може стати невдовзі ареною широкомасштабної військової конфронтації.

Рік, що минає, зробив нас свідками нарощування іноземної військової присутності в зоні на південь від Суецького каналу. Взимку 2017 року про свою цікавість до будівництва військової бази в невизнаній державі Сомаліленді заявили ОАЕ. Вже в лютому була укладена міжурядова угода між сторонами, що передбачає передачу в оренду на 25 років еміратцям військового аеродрому у місті Бербера, а також права на будівництво бази для ВМС. Натомість еміратська компанія DP World інвестує 442 млн.$ в модернізацію морського порту у Бербері, а Фонд Абу-Дабі надасть кошти для будівництва автомагістралі, що з’єднає морське узбережжя Сомаліленду з ефіопським прикордонням. 

І це на тлі того, що еміратці вже мають секретну базу ВПС в Еритреї, що розташована в межах міжнародного аеропорту Асмери та використовується для здійснення авіаударів по позиціях хуситів в Ємені. Між іншим, на території Еритреї наявні військові об’єкти Ізраїлю та Ірану, які інколи називають "фантомними базами". Одночасно еміратці докладають зусиль, щоб встановити військовий контроль над частиною єменського узбережжя Червоного моря.

Справжнім епіцентром концентрації військових об’єктів іноземних держав є Республіка Джибуті, що є найважливішою географічною точкою Африки, яка забезпечує контроль над Баб-ель-Мандебською протокою, тобто входом до Червоного моря.  В серпні 2017 року офіційно свою військову базу в Джибуті відкрив Китай. До цього у цій крихітній арабській державі, що завбільшки з Сумську область, вже були наявні військові бази США, Франції, ФРН та Японії.

Окрім того, уряд Саудівської Аравії має угоду про план будівництва своєї бази в Джибуті, також укладену цього року. В Червоному морі базується Західний флот саудівського королівства, що оперує базами у Джидді, Янбу, аль-Вайсі, Хагі та Джизані. У червні 2017 року поступила тривожна новина, що невідома субмарина торпедою атакувала саудівський фрегат класу "Медіна" (проект F 2000S) біля єменського порту Моха. Корабель зазнав значних ушкоджень, але не був потоплений. Організаторам нападу могли бути іранці.

В листопаді 2017 року до гонитви з мілітаризації Червономорського узбережжя офіційно долучається Судан. Під час візиту до Сочі президент Судану Омар аль-Башир пропонує Кремлю збудувати військовий об’єкт на свої території. Вірогідно "база" буде розташована в районі Порт-Судану. Хоча не всім в самій Росії ідея подобається, і деякі військові експерти зазначають, що розміщення бази в Судані — це величезні фінансові витрати. Але чого не зробиш заради підтримання іміджу "великої держави".

Регіон Червоного моря за рівнем інтенсивності військового будівництва все більше нагадує Перську затоку, що рясніє іноземними військовими базами

Але це не останній інформаційний привід, пов'язаний із Суданом. На католицьке Різдво 25 грудня стало відомо, що під час дводенного візиту до Хартума президент Туреччини Реджеп Ердоган домовився з суданським лідером Омаром аль-Баширом про будівництво військового об’єкту в районі порту Суакін, що на червономорському узбережжі Судану. Це буде верф для ремонту військових кораблів та цивільних суден. Важливий нюанс: суданці передають весь острів Суакін туркам в оренду на 99 років, що фактично тимчасово виводить цю територію з-під суверенітету країни.

Однією з причин стрімкого зближення між Туреччиною та Суданом є врегулювання кордону між Єгиптом та Саудівською Аравією та подальше цементування їхнього альянсу. Ер-Ріяд в процесі розв’язання прикордонних суперечностей, зокрема визнав приналежність трикутнику аль-Халаїб єгиптянам в обмін на передачу саудитами островів Тіран та Санафір. Проте Хартум претендує на те, що цей регіон — трикутник аль-Халаїб та місто Шалатейн — мають належати Судану, на що є історичні підстави. Туреччина схильна підтримати суданське бачення статусу спірного регіону, що зближує дві країни.

Судан не єдиний союзник турків в регіоні. В серпні 2017 року Анкара вже відкрила біля столиці Сомалі Могадишо свою найбільшу закордонну військову базу (400 га землі, 200 турецьких інструкторів, вартість 50 млн.$). Також Туреччина орендує в Сомалі військовий аеродром.

Отже, регіон Червоного моря за рівнем інтенсивності військового будівництва все більше нагадує Перську затоку, що рясніє іноземними військовими базами. І, вірогідно, вже в найближчому майбутньому за ступенем своєї значущості цілком зрівняється з нею. При цьому вже чітко зрозумілі загальні контури двох ворожих альянсів. З одного боку, це Саудівська Аравія, ОАЕ та Єгипет, до яких долучаються держави Заходу, а з іншого — Туреччина, Росія, Іран та Китай. Але це дуже умовний поділ, оскільки майже кожна з перелічених держав має свої національні інтереси в регіоні, якими не має бажання поступатися, навіть на догоду умовним союзникам. Це робить ситуацію з безпекою в Червоному морі ще більше непевною.

Якщо вказати на причини зростання напруженості в регіоні, то вони пов’язані не лише з його унікальним значенням в якості найважливішого вузла в торгівлі між Європою та Азією, а ще з горезвісним чинником боротьби за енергоносії. Шельф Червоного моря та Аденської Затоки ще недостатньо вивчений. Але геологи припускають, що він дуже перспективний на предмет видобутку нафти та природного газу. Уряд Єгипту оцінює свої запаси енергоносіїв в регіоні до 5 млрд. барелів нафти та 112 трильйонів кубічних футів природного газу.

За консервативними оцінками, запаси нафти на саудівському шельфі Червоного моря можуть складати до 100 млрд. барелів. Якщо це припущення набуде підтвердження, то нафтові запаси королівства одразу збільшаться на 38% за поточних доведених запасах у 267-268 млрд. барелів. Принаймні такі відомості декларує саудівський нафтовий гігант Aramco, що в 2018 році виходить на ІРО. Тому Ер-Ріяду дуже важливо з метою збільшення вартості компанії вже зараз показати значну її перспективність для нових інвесторів.

За консервативними оцінками, запаси нафти на саудівському шельфі Червоного моря можуть складати до 100 млрд. барелів

Так само багатими на нафту є шельфи Судану, Еритреї, Сомалі та Джибуті. І іноземні геологорозвідувальні компанії вже давно присутні в цих країнах та вивчають їхній потенціал щодо майбутнього видобутку енергетичної сировини. Якщо нова нафта з регіону Червоного моря поллється на міжнародні ринки, то це може спричинити ще більше падіння цін на "чорне золото". Тому, аби корегувати нафтові ціни будуть вдаватися до неринкових механізмів регулювання, а саме застосування складової військового тиску.

Що з цього всього для українців? Нам треба насолоджуватися відносно дешевими єгипетськими курортами Червоного моря, поки вони ще є. Єгипет буде розвивати видобуток нафти та газу на власному шельфі на Південь від Синайського півострова з використанням не найбільш новітніх технологій буріння, що може остаточно змінити природну екосистему регіону. Від цього сильно постраждають коралові рифи Червоного моря. І без нафтової лихоманки через підвищення температури на планеті корали в червономорській акваторії швидко зникають, з нею ж процеси можуть значно пришвидшитися.

Найбільше страждає корал Diploastrea Heliopara, що утворює дивовижні рифи. За даними американських вчених, надрукованих в журналі Science, з 1998 року зростання колоній цього коралу уповільнилося на 30%. До 2070 року майже усі корали цього виду в Червоному морі можуть зникнути. Але, схоже, що це найменше хвилює сторони, залучені до мілітаризації та видобутку енергетичної сировини в зоні поки надзвичайно привітного для туристів Червоного моря.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу! 

Залиште свій коментар

Вибір редакції