Троє українських бійців стали Героями України: історії подвигів

Під час урочистостей на честь 30-тої річниці Незалежності президент України Володимир Зеленський вручив високі державні нагороди видатним українцям. Зокрема, “Золотою Зіркою” за геройський вчинок (посмертно) було нагороджено бійців Сергія Білоуса та Максима Ридзанича. Зірку Героя України президент вручив також полковнику Євгену Сидоренку. 

Історії трьох бійців-героїв розповідають 26 серпня в сюжеті ТСН.19:30.

Кіборг Максим Ридзанич був командиром взводу снайперів 1-ї аеромобільної десантної роти. На початку війни, у 2014-му році, він пішов добровольцем і пройшов 2 ротації. Його мати Світлана Риндзич каже, що сина друзі обожнювали, а побратими поважали. 

“З ним всі хотіли спілкуватися, дружити, у нього сім хрещеників і він кожному старався зробити подаруночок. З війни він волонтерами мені квіти передавав, а тепер ми йому носимо квіточки”, - пригадувала згорьована матір, яка щотижня відвідує могилу сина зі свіжими квітами.  

Максим боронив донецький аеропорт і покинув його останнім. Загинув він за кілька днів після цього під Опитним - намагався врятувати свого пораненого побратима на позивний “Малиш”. 

“Він сказав, що прожив 37 років, а Малишу тільки 20. Якщо, каже, не дай Бог, що станеться, я собі того не прощу. І так вийшло, що він Малиша спас, а сам загинув”, - пригадує Світлана.

Без батька залишилися двоє синів і донька. Майже одразу після загибелі Максима, на будинку, де він жив у селищі Коцюбинському поблизу Києва, родичі і друзі повісили  меморіальну дошку з написом: "Кіборг Максим Ридзанич - Герой України". Світлана каже, вислухала багато нарікань, адже син тоді ще не мав звання Героя. Тепер напис відповідає дійсності.

Зірку Героя України з рук президента отримали також родичі загиблого у серпні 2014-го року  десантника 24-ї окремої механізованої бригади ЗСУ Сергія Білоуса.

Колишній заступник командира батальйону, в якому він служив, Сергій Поступальський згадує Білоуса як надзвичайно сміливого та розумного бійця. Він розповів, зокрема, про його останній бій 20 серпня 2014 року на висотах під Георгієвкою біля Луганського аеропорту, коли російські підрозділи атакували позиції українців. Тоді, під час запеклого бою Сергій Білоус не розгубився і дав гідну відсіч ворогу. 

“Коли почали атакувати танки, він взяв РПГ-18, декілька “Мух” в руки та обвішався ними, і по танках, які виривалися на позиції, стріляв”, - пригадував командир.

Його героїчний вчинок підбадьорив інших бійців. Але живим з того бою Сергій Білоус не повернувся. 

Полковник Євген Сидоренко зізнається: коли отримував нагороду з рук президента, дуже хвилювався і навіть трохи розгубився. Останні два дні тільки й робить, що відповідає на дзвінки та повідомлення із привітаннями.

“Для мене ця нагорода дуже вагома. До останнього не міг повірити”, - схвильовано каже він. 

Євген розповідає, що з дитинства мріяв бути танкістом, але в танкові війська його не взяли через високий зріст. Тому довелося стати механіком. Після 25 років служби в армії збирався звільнятися в запас, коли раптом вибухнула війна на Сході.  “Піти з війська в такий час було просто неможливо”, - каже він. 

Під час виходу з Іловайського котла, його танк двічі підбили. Євген був контужений та поранений, але з оточення вивів живими усіх членів екіпажу. 

Євген Сидоренко згадує ще один епізод із війни, коли побратими знайшли несправний і покинутий російський танк. Він його полагодив, а потім самотужки з нього ж і розстріляв колону російських військових, яка йшла у наступ.