Дипломат зауважив, що президент РФ зупиниться тільки тоді, коли втратить ресурси на ведення війни.
Дипломат, голова правління благодійного фонду "Майдан закордонних справ" Богдан Яременко в ексклюзивному інтерв'ю ТСН.ua розповів про втечу президента Росії Володимира Путіна з саміту G20 та результати зустрічі президента Петра Порошенка з лідерами країн Вишеградської четвірки у Словаччині.
- Чому, на вашу думку, Путін завчасно втік із саміту "Великої двадцятки", вигадавши доволі дивне виправдання?
Він не сподівався на те, що він побачив. Реальність ставлення до нього провідних лідерів світу і консолідованість їхніх позицій, швидше за все... він виявився до неї неготовим. Очевидно, вся агресія в Україні і війна на Донбасі проводиться з розрахунком на те, що провідні країни Заходу не зможуть знайти спільної позиції, точок дотику у цьому питанні, і, проводячи політику "розділяй і властвуй" Володимир Путін, а з ним і вся Росія, буде досягати своїх цілей у запровадженні нового світоустрою, де сильний диктує право. Очевидно те, що відбулося в Австралії, це повторення однієї дуже простої і чіткої істини, тези про те, що такого не буде, що з Російською Федерацією не згодні, не згодні категорично і не згодні провідні країни світу.
Зрозумівши, що йому нічого ловити у цій воді і що справи зайшли так далеко, що саміт може прийняти якісь рішення (бо в рамках саміту можуть бути прийняті певні рішення проти Росії), Володимир Путін, очевидно, вирішив не бути тлом для різних рішень стосовно своєї держави і фактично врятувався втечею.
- Якими можуть бути дії Путіна після такого провалу на саміті?
Я не думаю, що дії Путіна варто аналізувати в контексті саміту Великої двадцятки, адже для нього це було ніщо інше як чергова спроба на міжнародній арені просто пояснити, виправдати, підвести якусь теоретичну базу під свої дії. Його дії мотивовані абсолютно іншими чинниками: він хоче досягнути свого, він хоче розчленувати Україну, показати, що без нього у цьому регіоні жодне рішення не може бути прийнято, а отже, для цього йому треба продовжувати дестабілізовувати ситуацію у нашій державі, можливо, продовжувати військові дії, можливо, переходити до інших підривних дій - чи терористичних, чи політичних. Отже, свою недружню політику щодо нашої держави, підступну політику агресії, Володимир Путін продовжить у будь-якому разі.
- Якими можуть бути наслідки саміту "Великої двадцятки" для України?
А саміт "Великої двадцятки" не стільки вплинув на рішення Путіна, скільки на рішення тих країн, які коливаються. Вони побачили, що це не лише позиція США, це позиція провідних країн світу: і Канади, і Австралії, і Японії, і Великобританії, і Німеччини. І звичайно, це чіткий сигнал для всіх, хто коливається, хто здалеку намагається придивитися до цієї ситуації, що у світі існує потужна коаліція, яка виступить проти РФ і її зазіхань на Україну.
Я б не став робити глобальних висновків щодо нашої держави. Наша держава була там присутня лише як тема, отже, коли ти не впливаєш на хід розмови, то, відповідно, нічого хорошого для тебе не може буде. Україні треба готуватися до оборони своєї території, до того, щоб дати відсіч збройній агресії РФ. Дипломатія нам у даному випадку навряд чи допоможе, оскільки Путін зупиниться тоді, коли у нього не буде ресурсів вести війну. Чи це буде в результаті санкцій, чи це буде в результаті нашої ефективної оборони, але не раніше, ніж він втратить можливість наступати.
- Санкції можуть довести до того, що Путін втратить ресурси для ведення війни?
Вони на це спрямовані, і в певній перспективі вони обов'язково досягнуть цієї мети. Інша справа, наскільки довго чекати, і що весь цей час єдиний, хто буде платити за це, буде Україна. Адже фактично всі ті неподобства, які відбуваються і в Криму, і на Сході України, вони продовжуватимуться. Але нема ніяких сумнівів, що Володимир Путін через те і метається світом у достатньо сумнівних обставинах, тому що йому вже пече, і він вже розуміє, що і падіння цін на нафту і падіння рубля, виведення величезних активів і відмова інвестувати у Російську Федерацію - все це величезні втрати, які не лише підривають економіку Російської Федерації, але роблять дуже нещасливим його найближче оточення, яке і є найбагатшими людьми Росії.
- Які наслідки для України матимуть домовленості президента Петра Порошенка із Вишеградською четвіркою у Словаччині? Зокрема, якою може бути співпраця в питанні оборони та безпеки?
Треба абсолютно дивитися прагматично на ці речі. Країни Вишеградської групи не є найбільш потужними у військовому плані, чи економічному, чи політичному. Тим не менш, це угруповання, об'єднання, яке довело свою ефективність і те, що воно не зникає з плином часу. Це країни, об'єднані баченням спільної мети, спільного майбутнього. І я думаю, що результати цієї зустрічі будуть радше політичними, ніж економічними чи військовими. Не секрет, що серед цієї четвірки, з огляду на внутрішньо політичні обставини у кожній країні, не всі держави чи політичні лідери цих держав однаково ставляться до подій в Україні. От якраз консолідація цього бачення... От, скажімо, Польща була завжди приязна, прихильна і послідовна у підтримці України. З боку президентів інших держав-членів Вишеградської групи ми чули достатньо неприємні і двозначні вислови щодо України, щодо війни, причин і її характеру. Отже, я сподіваюся, що ця зустріч в якійсь мірі буде сприяти консолідації позицій Вишеградської групи у протистоянні Росії і підтримці України у війні проти РФ.
- Наскільки довго Словаччина зможе дотримуватися реверсу газу в Україну в умовах тиску Росії, адже постачання газу з РФ до Словаччини вже скоротилися на 50%?
Наскільки мені відомо, то Словаччина загалом не лише не заперечує, але і рада допомагати Україні реверсом. Єдине, вона намагається правильно використовувати технічні можливості. Тобто існують різні, скажемо грубо, труби, по яких здійснюється обмін газом. І та транзитна труба, по якій російський газ поступає в Словаччину - вона зафрахтована "Газпромом" на багато років вперед. І в разі, якщо Словаччина вирішить зупинити цей транзит, вона зіштовхнеться з величезними економічними, фінансовими санкціями. Разом з тим, існують інші технічні можливості - трубопроводи, газопроводи, - які дозволяють постачати газ в Україну, і ці можливості треба розширювати, на думку Словаччини. От у цьому її позиція.
Словаччина є інтегрована в європейську газотранспортну систему, через те вона може отримувати газ не лише з боку РФ, але і шукати можливості отримання його із заходу, з півночі, з півдня. Таким чином, Україні треба продовжувати політику зближення позицій зі Словаччиною з тим, щоб використовувати її транзитні можливості для задоволення своїх потреб.
Розмовляла Ольга Скичко