Життя під парасолею – 5 книжок "літнього" чтива

Літо цього року видалося спекотним, але якщо податися на відпочинок у далекі краї не вдаэться, створити комфортні умови можна самому. Один із варіантів – прочитати, нарешті, або давно відкладене, або щойно придбане, відкривши у таких спосіб собі чарівну парасолю фантазій, мрій і пригод, яких чимало у книжках цього огляду.

Таїсія Наконечна. Життя під парасолею. – Чернівці: Видавництво 21, 2019

У першій оповідці цієї збірки, а насправді - дивовижної мозаїки, яку авторка, за її словами, "збирала по скельцю протягом кількох років", наш Творець малює світ, і не все Йому на сьомий день з усіма нами вдається. Так само ці тексти схожі на яскраві картинки, і "образотворчі" метафори для справжньої мисткині слова будуть доречні. Ніжні й теплі, тривожні й драматичні, її етюди, притчі та замальовки іноді нагадують дитячі світи Джанні Родарі, а деколи суворий реалізм Ренато Гуттузо, ба навіть "застережливі" "Капрічос" Гої.

"Варто було Йому лише змити фарби зі своїх рук, як ці нікчемні створіння, яких Він зробив такими схожими на себе, знову почали прикидатися деміурга ми і змішувати фарби… Ось уже замість жовтого і синього з’явився зелений, потроху до нього доєднався ще червоний, фіолетовий, малиновий – отож усе виглядало темним і порожнім. На межі чорного й білого також засіріла смуга – і почала ширитись…"

Те саме в житті ліричної героїні, як, за її словами, копіює реальність, тобто робить дублікати: "дублікати відвертих поглядів і дублікати телефонних дзвінків, дублікати темних вікон, сумних замріяних очей, заплаканих облич, щасливих миттєвостей, зоряного неба, весняного дощу і солодких полуниць в літню спеку". Що ж до літа, то воно нині спекотне, тож є сенс сховатися під парасольку цих розмаїтих фантазій, щоб поміркувати на самоті над філософією нового світу, який несподівано розкрився перед нами у творчості авторки.

Тетяна Терен. Сотворіння світу. Сім днів із Тарасом Прохаськом. – К.: Pabulum. 2020

Герой цієї збірки завжди вважав, що топонімікою цілком можна обійтися, а місцевість часом буває крутішою за будь-який сюжет, адже іноді варто заговорити самими назвами у правильній послідовності, щоб назавжди оволодіти історією, яка триматиме сильніше, ніж біографія. Наразі на сторінках цієї книжки-інтерв’ю журналістка Тетяна Терен і письменник Тарас Прохасько витворюють власну мапу із сімома важливими пунктами призначення. Вони роздумують про творення себе, про ландшафт, країну і світ, який нас формує.

Приглядаються до рослин, тварин і людей. Намагаються зрозуміти і пояснити творчість. За цю семиденну мандрівку вглиб самих себе вони проходять кожен із етапів Акту Творення, намагаючись збагнути (на своєму рівні) задум Творця. Таким чином, перед нами найповніший портрет одного з найзнаковіших українських письменників сучасності, який завжди намагався осмислити навколишній світ у всій його цілісності.

Катерина Лебедєва. 22: Містичний випадок на Вознесенському узвозі у Києві. – Х.-К., Видавець Олександр Савчук, Бібліотека українського мистецтва, 2020

У романі про життя і смерть українського художника Леся Лозовського – автора обкладинок книжок, і зокрема "Сонячних кларнетів" Павла Тичини – йдеться про Київ 1917-1922 років, коли відбувалися неймовірні речі. Насамперед, звичайно, це постійна зміна політичної влади, далі – зміни у мистецькому житті, постання Української Академії мистецтв, де герой роману вчився в Георгія Нарбута і Михайла Бойчука, видатних майстрів українського відродження.

Але головне, що все це відбувається на тлі страшної трагедії – загадкової смерті у себе в помешканні 22-річного художника Лозовського. По суті, це белетризована оповідь про життя в мистецтві не лише жертви того часу, але й багатьох його учасників, які згадуються в романі – від Леся Курбаса і Олександра Мурашка до Івана Падалки, Анатоля Петрицького, Михайля Семенка, Олександри Екстер та інших героїв тієї буремної епохи.

Галина Вдовиченко. Ліга непарних шкарпеток. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2020

Шкарпеткам, що загубили свою пару, у цій історії не позаздриш. Утім, хто завгодно може визнавати себе нещасним невдахою — тільки не вони! Їхнє місце на смітнику? Ні! У вирі подій! Розпаровані й непотрібні, вони об’єднаються у Лігу непарних шкарпеток. Вони наповнять своє життя сенсом та радістю, тому що кожна шкарпетка є особливою і неповтор­ною. Гумор і тонка іронія, динамічна розповідь та життєва філософія — все переплелось у цій повісті, як кольорові нитки шкарпеток.

"Щасливі обраниці пірнуть зараз у шкіряні туфлі з довгими носами та вийдуть із дому. Вони тиснутимуть в авто на педалі, походжатимуть офісом, їздитимуть у ліфті. та перезиратимуться під столом у залі засідань З іншими, такими їж як вони, діловими шкарпетками, що ходять на роботу разом з людьми. Бо така доля успішних шкарпеток, які тримаються по двоє вкупі З горішньої полиці шафи, де мешкали саме такі щасливі шкарпетки, ранкової пори ніхто не визирав. Складені чи скручені парами, вони спокійно чекали моменту, коли рука господаря або ж господині, або ж котрогось з дітей потягнеться до них, бо неодмінно настане їхня черга виходити. Так думали парні шкарпетки, що були впевнені у своєму майбутньому".

Джолента Ґрінберґ, Кристен Майнзер. Як давати собі раду. Чого ми навчилися за 50 книжками із саморозвитку. - К.: Yakaboo Publishing, 2020

Авторки популярного комедійного подкасту By the Book прочитали 50 порадників і мотиваційних книжок та дотримувалися викладених у них рекомендацій. Експеримент тривав три роки. Усіма своїми спостереженнями і висновками про те, що ж дійсно працює, а що – ні, вони поділились у цій книжці. Вона містить багато гумору та корисної інформації, зокрема про те, як навчатись нового, набиратись сили, поводитись з технікою, позбутись мотлоху, висловлювати вдячність, підходити до роботи, потоваришувати з власним тілом, як спілкуватись з людьми і вибирати саме ті книжки-порадники.

"Ми просто хочемо розповісти свою історію і поговорити про те, що особисто нам допомогло, а що – не дуже, – визнають авторки. – До речі, тут не йтиметься про різні розпливчасті банальності на кшталт "розширення внутрішнього потенціалу". Отже, ми розповімо конкретно про свій досвід. Це означає, що за бажання ви теж можете все це повторити. А якщо ця розповідь про наші тортури в ім’я самовдосконалення змусить вас усміхнутися й похитати головою – що ж, ми не проти".

Читайте також: Що почитати з українського – 5 новинок сучасної прози