Шампанське та ікра Олега Блохіна

Поїхати до Відня на матч "Рапід" - "Динамо" і не відвідати місця бойової слави Олега Блохіна, не скористатися такою нагодою, як вам зізнаюся, було би журналістським кощунством. Ну ось зізнайтесь, навіть уболівальники із досвідом, що ви знали і досі знаєте про часи перебування Олега Блохіна у австрійському клубі "Форвертс" із невеличкого містечка Штайр, куди той, у віці 35 років, перейшов із київського "Динамо" у 1988-му?

Ось і я знав небагато, а тут сам всезнаючий Google Мaps просто-таки надихав, показуючи смішну як для австрійських залізниць та автобанів відстань від Відня до Штайра у 180 км.

Із прес-аташе "Форвертса" злистувався доволі швидко, той ще до нашого приїзду надіслав кілька світлин та історію з газети, де описано перехід Блохіна. На одній - звичний Блохін у грі та у всій своїй емоційній красі, а ось інша - неабияк інтригувала. Роздягальня, шампанське, як мінімум навіювали на роздуми, що витрачені час і зусилля на цю поїздку не пошкодую.

А тут ще така щаслива оказія - вже у Відні за день до запланованої поїздки нас познайомили із чудовими українцями - Віктором та його донькою Олесею, які мешкають у Відні вже 16 років. Віктор погодився відвезти нас на своєму авто, Олеся, з її практично рідною німецькою, допомогла із перекладом. Щастить мені на ось такі гречні українські натури і чомусь переконаний - на таке здатна лише наша нація.

До Штайра прибуваємо пунктуально, мов справжні австрійці, ба навіть хвилин на 15 завчасно. Доки чекаємо прес-аташе "Форвертса" приходять обіцяні ним герої для інтерв'ю. Екс-партнер Міхаель Новак доволі стриманий і якийсь мовчазний, а ось Карл Кеттерль, масажист, який працював у 1988-му і працює досі, з перших хвилин розмови дає зрозуміти - він справжня знахідка у спогадах про Блохіна.

"Такого ажіотажу ми і досі не бачили" - одразу ж ділиться спогадами про їхнє перше знайомство Карл, - Зірка світового футболу і раптом до нас, у просту команду 1-го австрійського дивізіону. А додайте ще до того радянську залізну завісу, через яку Блохіну таки вдалося пробитися.

До нас, у Штайр тоді приїхали понад 30 журналістів і не лише з усієї Австрії, приїхали навіть німецькі ЗМІ. Блохін тоді важко добирався, приїхав, був дуже втомлений. Йому президент "Форвертса" вже під вечір каже - Олеже, може тобі щось потрібно, скажи все зробимо. А Блохін йому, та ні все гаразд, хіба може масажиста мені, щоб зняв втому з дороги.

Сиджу я собі вдома, 23 година ночі - сміється Кеттлер, – аж раптом дзвінок. Так, швидко збирайся і мерщій в готель до Блохіна, розмасувати його з дороги потрібно. Так і познайомилися" – зізнається веселий австрієць.

- Може ще якимись байками потішите? – продовжую розвивати тему.
- Ні, ну про те, як Олег завалив ялинку мені на Різдво не буду розповідати, це ж не на камеру.

Але після кількох хвилин вмовлянь таки здається. "Все було так – починає Карл, – Блохін певний час не міг перевезти сім'ю у Штайр і дуже нудьгував. Щоб розважити, я запросив його до себе відсвяткувати Різдво у нашому сімейному колі. Вже в будинку Олег зашпортався, впав прямісінько на ялинку і завалив її додолу.

Діти були шоковані, засмучені, але Блохін одразу почав відновлювати ялинку і як міг їх заспокоював. Це показує, якою він був вихованою людиною і як він любив дітей", – резюмує Кеттлер.

Вслухаючись у слова Карла, просто мовчу. Ну не псувати ж світлий образ Олега Володимировича спогадами про скандали з українськими і навіть польськими журналістами, за його часів перебування головним тренером збірної України та ФК "Москва". І справді, журналісти ж не діти, та і не ламав їм Блохін нічого. Ну хіба настрій, але чийсь там настрій Блохіну традиційно до спини!

- А як Блохін з вами спілкувався? Наскільки швидко вивчив мову? – цікавлюся. Почуте вражає не менше аніж попереднє.
- Та він, коли приїхав, вже добре знав англійську мову і доволі швидко вивчив німецьку, так що спілкувався з нами тут без жодних проблем.

До розмови долучається тепер чинний президент клубу, який теж пам'ятає часи перебування Блохіна у Штайрі: "Олег і досі наша головна зірка. Ми тут спеціальний буклет випустили нещодавно, де зібрали всю історію "Форвертса" від дати заснування - 1919 року. Так ось, за рівнем популярності та зірковості у ньому і досі немає рівних Блохіну".

- А який тоді інтерес викликав його приїзд у вболівальників?

- О, це було щось для усієї Австрії. У "Форвертса" одразу ж побільшало фанів десь на 1000 осіб. Тоді ще не було ось цієї центральної трибуни –

показує рукою президент

, – був просто такий пагорб, там були лавки. На домашні матчі "Форвертса", люди їздили за 100 км. просто подивитися "на Блохіна". А коли ми грали виїзні матчі - публіки було більше ніж зазвичай, з тієї ж, звісно, причини.

- Завдяки грошам, які зібрали на Блохіні, ми і побудували цю трибуну – вклинюється в розмову масажист Карл.

- Серйозно?

- Ні, та жартую звісно. Але Блохін дав нам таку популярність. Ех, шкода він лише один сезон пограв, потім тренер чомусь не захотів із ним продовжувати командні стосунки.

- Сварилися?

- Ні, не знаю. Розумієте, це були внутрішньокомандні справи, не в моїй компетенції це коментувати. Я вам краще нову історію розповім, Олег, час від часу їздив до України. А звідти постійно привозив нам одні і ті ж гостинці – чорну ікру і кримське шампанське (Карл так вимовляє слово - "Кримсект", чим мене неабияк вражає). А для нас, я вам скажу, у ті часи, саме чорна ікра це був конкретний дефіцит. Ми йому: "Олег, та не варто". А він у відповідь: "Ну що ви, мені просто приємно для вас це робити. Та і не можу, я, як справжній українець, приїздити із порожніми руками".

- А поїдьмо до центру міста, я вам покажу готель і номер, де зупинився Блохін і де проживав свій перший місяць, – несподівано продовжує Карл.

Часу вже бракує, потрібно ще ж встигнути до Відня на матч Блохіна-тренера, але після таких історій і від такої людини, відмовлятися якось негоже і просто невиховано.

У готелі, який до речі у якомусь кілометрі від стадіону, Кеттерль просто на місці впродовж якоїсь хвилини домовляється із власником готелю про телезйомку (на мить я замислився, коли ми врешті дочекаємося подібного в Україні) і ось він номер "136". Така вдача, не зайнятий і ось уже власник готелю ділиться своїми подробицями.

- Номер дали йому один з найкращих, ось бачите, вигляд з вікна прямісінько на центральну площу, а в готелі просто чатувала хмара репортерів з надією взяти інтерв'ю.

- І як, успішно?

- Ну як вам сказати, Блохіна тоді супроводжував такий собі менеджер, він же був і перекладач. Так ось, цей менеджер тоді журналістам ставив умови: інтерв'ю за гроші. Ціна питання - десь 400 євро якщо перевести на нинішню валюту, а може і більше. Що поробиш, хотілося тоді людині заробити, -

резюмує готельний власник

.

А на додачу цікавиться - який він "Олєг" (з наголосом саме на перший склад) сьогодні як людина? Чи дуже змінився? Вирішую не брехати, зізнаюся – як тренер дуже переживає за результат, але чомусь постійно свариться із журналістами. Власник мовчить. . .

 Дорогою до Відня постійно думав про патріотизм австрійських екс-партнерів та друзів Блохіна. На запитання за кого вони вболіватимуть у матчі їхнього, австрійського "Рапіда" проти "Динамо", такого небайдужого для них Блохіна, всі як один, не змовляючись, вибрали "Рапід".

А після матчу з голови не виходило побажання Карла Кеттреля, яке цитую мало не дослівно: "Привіт Олег! Як ти там? Ми тебе тут завше раді бачити. Будь-ласка не забирай у нашого "Рапіда" сьогодні перемогу і три очка, залиш нам бодай одне. В Києві, у повторному матчі вже відіграєшся".

Сказав як врік, "Рапід", програючи 0:2, відігрався і зробив рахунок 2:2 аж на ЧЕТВЕРТІЙ доданій арбітром хвилині. Тепер нехай сидять і далі сподіваються, що Блохін до них завітає. До речі, як він сам перед грою, зізнався як поїхав звідти у 1989-му так жодного разу туди і не повертався. А дарма, і 25 років потому він і досі там - зірка, поліглот і просто скромний, вихований та компанійський хлопець. Перевірено!

Костянтин Андріюк