Der Spiegel: Покарати Росію – чи не варто?

Бомби проти цивільного населення: Росія підтримує війну сирійського диктатора Асада проти свого народу. Тепер ЄС буде обговорювати нові санкції щодо Москви. Чи мають вони сенс?

Про це пишуть Себастьян Фішер і Северин Вайланд у статті "Покарати Росію – чи не варто?", опублікованій на сайті видання Der Spiegel.

У четвер на зустрічі лідерів ЄС в Брюсселі, однією з найважливіших тем на порядку денному будуть відносини з Росією. Влітку 2014 року ЄС ввів санкції щодо країни після того, як Москва анексувала Крим, і російські сепаратисти посилили конфлікт на сході України.

Тепер у європейських столицях дедалі гучніше лунають заклики ввести додаткові санкції щодо Москви через сирійську війну. Деякі європейські лідери сподіваються, що таким чином вдасться змусити президента Володимира Путіна, який підтримує Башара аль-Асада, перейти до серйозних переговорів про припинення вогню.

Вимоги про введення нових санкцій з'явилися насамперед через участь ВПС Росії в нападах на цивільне населення та лікарні. Всі докази вказують на те, що росіяни нещодавно розбомбили гуманітарний конвой.

В Берліні депутати з ХДС і Партії зелених вимагають введення нових санкцій, поведінка уряду змінюється від зневажливої до вичікувальної. "На разі я не розумію, як потенційно довгострокові санкції можуть поліпшити становище цивільного населення", - сказав міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмайер (СДПН).

Це правда: нові санкції Заходу навряд чи змусять Володимира Путіна негайно припинити бомбардування цивільного населення, лікарень і гуманітарних конвоїв в Алеппо. Санкції не вплинуть негайно.

Однак Захід повинен робити ставку на додаткові санкції. Чому?

Тому що Путін чинить у Сирії військові злочини. Міжнародне співтовариство і Захід повинні реагувати на це. Крім того, держава з правом вето в Раді Безпеки ООН не є недоторканною. Хто скидає (імовірно протибункерні) бомби на мирних жителів, не зможе обійтися дешевими відмовками.

Замість цього: економічні санкції, які в найкращому випадку заборонять постачання головних технологій, як і у вісімдесятих роках, під час холодної війни.

Звичайно, Захід не зможе зупинити Росію в Сирії доти, поки США і ЄС не будуть готові заповнити вакуум і втрутитися в цей конфлікт – але їм не слід було б цього робити. Хоча в довгостроковій перспективі санкції можуть мати вплив, тому що вони збільшать ціну для Путіна. Поряд з падінням цін на енергоносії, приміром, вони зменшують його військовий бюджет. Саме тому, крім надання гуманітарної допомоги для постраждалих від Путіна і Асада, слід передусім ввести санкції.

Тепер критики говорять про те, що не слід провокувати Путіна, і руйнувати канали для комунікації. Все правильно. Захід не повинен заганяти Путіна в кут.

Але санкції цього не зроблять. Йдеться про наслідки.

Іншими словами, Путін повинен знати, що на нього чекає. Потрібно дати зрозуміти йому, що в його діях є наслідки, а також, які саме [наслідки]. Щодо цього Захід повинен бути передбачуваним для Росії. На несподівані гамбіти Путіна – Крим, Східна Україна, Сирія – можна реагувати тільки так, прозорими наслідками.

Протягом багатьох років Путін випробовує межі. Він досліджує, як далеко може зайти у відносинах із Заходом. Подібно до того, як російські військові літаки неодноразово порушували повітряний простір європейських держав, щоб побачити реакцію захоплених зненацька країн – так Путін діє на геополітичній арені.

Слабкий і занепадницький – таким Путін бачить Захід з його верховенством права і усіма політичними компромісами. Путін намагається виявити окремі держави ЄС з попереднього фронту, який підтримав санкції. Наприклад, Італію. Він підтримує праві популістські рухи на всьому континенті. Путін робить ставку на роз'єднаність Заходу.

Як вибрати найкращу стратегію в цій ситуації? Відступити, ігнорувати Сирію і навіть послабити санкції? Або дати зрозуміти, що у військових злочинів є наслідки, але при цьому залишити пропозицію діалогу, завжди бути готовими до переговорів з Путіним?

Останній варіант – це модель поведінки, яка дозволить зберегти гідність. Він показує Путіну наслідки - і дає йому варіанти виходу. Буде він їх використовувати і яким чином, повністю залежить від нього.