5 книжок, де розкривають таємниці

Таємниці, про які мова у цих книжках, розкриваються у різні історичні епохи, але мораль у будь-який час завжди одна. Таємне рано чи пізно стане явним, а гостросюжетна історія може виявитися чиїмось буденним життям.

Володимир Єшкілєв. Патерн. – Х.: Фабула, 2021

Книжці такого типу варто було б називатися "Вбивство в казино" або "Таємниця нічного вар’єте", якби її автор не був відомим майстром конспірологічних теорій, викладених у його знакових романах. Від Сковороди і Гетьманщини до космічних одіссей і кримінального світу – така розмаїта тематика його творів, в яких обов’язково живе дух авантюри. Так само у новому гостросоціальному романі про лабіринти шоу-бізнесу, в яких не лише запалюють нові "зірки", але й завзято ділять грошові потоки та воюють за рейтинги, готові на знімання для закритих сайтів й навіть на вбивство. Більше, того, автор переконаний, що це маленька модель нашого великого світу.

"Акваріум нашого світу здається нам океаном, - дізнаємося ми із вступу до роману. - Ми не бачимо тих, хто за його стінками. Ми не знаємо, хто затверджує ролі лідерів і героїв. Хто пише сценарії політикам і володарям думок. Ми не знаємо, звідки присилають режисерів вселенського шоу. Ми живемо у світі, створеному не нашою волею. Ми граємо за чужими правилами. Але одного дня стінки акваріуму можуть тріснути". Тож у романі ми крок за кроком наближаємося до верхівки піраміди, дізнаючись про босів "системи", які контролюють індустрію заборонених задоволень.

Наталка Сняданко. Перше слідство імператриці. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2021

Починається цей роман з повідомлень про замах, скоєний на цісаря Франца Йозефа, і продовжується оповідь від 1856 року у Відні і Зальцбурзі до нашого сьогодення. За сюжетом, щодо рідкісної скрипки, на якій грав ще Моцарт, і яку зазвичай за кордон не вивозять, було зроблено виняток для фестивалю у Львові, але ніхто навіть не припускав, що це стане важливою ланкою у цілому ланцюжку моторошних подій.

Несподівано для всіх і самої себе легендарна австрійська імператриця Сіссі успішно розслідує не лише таємничий замах на власного чоловіка, але і цілий ряд інших загадок. Таким чином, новий роман відомої за документальними матеріалами життя і пригод імператорської родини занурює читача в карколомну детективну історію з політичним підтекстом. Додаткової інтриги цій історії, нагадаємо, надає двоплановість сюжетної розповіді, завдяки якій події середини ХІХ століття несподівано гостро відлунюють у Львові початку третього тисячоліття.

Юлія Чернінька. Лицар Смарагдієвого Ордену. Дніпроленд. – К.: КМ-Букс, 2021

За сюжетом цієї захопливої історії, через збій у між світовій системі координат на перетині річок Дніпро і Тисорії утворився загадковий Портал, в якому стали пропадати, мешканці Києва і Люмберна – казкового міста з попередніх книжок серії. Паралельна реальність, в якій можна побувати – хіба не чудово? Виявляється, аж ніяк, бо всім зрозуміла "таємниця" полягає в тому, що світи не повинні перетинатися, інакше станеться катастрофа.

"- З появою Порталу Терра Інкогніта стала досяжною для простих смертних, а це неприпустимо, - пояснюють головному герою. - Найцікавіше те, що для того, щоб закрити Портал, ти повинен вирушити в цю саму Терру. Всі відповіді лише там". Тож для початку малий Ярослав називає цю саму Терру більш близьким і зрозумілим Дніпролендом (оскільки люди з цього світу потрапляють до нього зі станції метрополітену "Дніпро"), а далі вирушає в далеку і небезпечну подорож. Оскільки прокляття Інквізитора спрацювало, і чистильникам-смарагдіям тепер доведеться все частіше викидати з паралельного світу зайшлих гостей. І звісно, врятувати ситуацію може лише Лицар Смарагдієвого Ордену, а також наш добрий знайомий з попередніх книжок - котик Вовко-Славко.

Дарина Гнатко. Лора. Історія одного божевілля. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2021

…Щось дивне й незрозуміле коїться з героїнею цього роману, молодою панною Ларисою, котру всі кличуть Лорою. За сюжетом, у цій трагічній історії у дореволюційному Кременчуці в родині заможного заводчика й фабриканта Войтовича стаються трагічні події. Від рук дружини гине пан Владислав Войтович, а потім божеволіє його єдина донька й спадкоємиця. Спочатку ці видіння із померлим батьком. А потім — згубне, заборонене, але таке жадане кохання до Олександра, нареченого власної кузини. Здавалося, це почуття гамує Лорине божевілля. Заради нього вона ладна була на все. Навіть… убити кузину? Лору звинувачують у вбивстві, якого вона не хоче визнавати. Тепер тільки одна людина може врятувати її від падіння у прірву остаточного божевілля. Та чи врятує? Ще на початку цієї історії зійшлися деспотичний батько, його дочка і її нерідний брат Петро, який виявився її захисником. Утім, "французьке" коріння було згадано недаремно, і одружений пан де Варан, що постав у цьому любовному трикутнику, розбурхав чергову інтригу. 

"- Закохатися можливо за одну хвилину... за одну мить... - Ні... - Вам потрібні докази? Він раптом ухопив її в обійми - так несподівано й стрімко, що вона не встигла й отямитися, як він знову цілував її - цілував так солодко й пристрасно, що цілий світ зникав зі свідомості... Де Варан відхилився, поглянув гостро. - Ви й тепер скажете, що нічого не відчули? - Ні, не скажу... - Ось бачте... Лора недовірливо посміхнулася. - Але те, що ми відчуваємо... Це не кохання! Він виглядався приголомшеним. - А що ж це? Лора гірко скривила вуста. - Пристрасть".

Наріне Абгарян. Симон. – К.: Рідна мова, 2021

Таємницю "загробного" життя, а насправді – життя не після смерті, а в серцях ближніх (і коханих) - пропонує нам розкрити відома авторка у своєму новому романі. За сюжетом, у маленькому вірменському містечку інсульт обірвав життя каменяра Симона на вісімдесятому році, але його історія на цьому не обірвалася. І ми живемо не лише доти, доки живе пам’ять про нас, але у такому випадку – ще й ті, хто цю пам’ять береже і множить в онуках і правнуках, як, у випадку з героями цього роману. Уявіть собі сцену: помер чоловік, біля труни сидить його дружина, яка саме збирається побиватися за коханим чоловіком, і тут з’являються і всідаються поруч чотири жінки – чотири великі кохання небіжчика, і починається чи то фарс, чи то трагікомедія.

"Останньою прийшла Овдовіла Сільвія, яка вдало віддала дочку заміж у Росію. Попри жовтневу теплінь, вона прийшла в короткому кожушку з чорнобурки та бірюзовому фетровому капелюсі. Вона стала спиною до вікна (аби денне світло не лягало на "опале обличчя", зате вигідно підкреслювало пишність вбрання) і, роблячи красномовні проникливі паузи, прочитала сумні вірші про розлуку. Поезія була останньою краплею".

Читайте також: 5 нових перекладів, які варто прочитати за довгі вихідні