Ярославський назвав "Металіст" єдиною гордістю Харкова

Президент харківського "Металіста" Олександр Ярославський в інтерв'ю "РБК-Україна" розповів про те, чим є клуб для харків'ян, та як "Металіст" розвивався.

Частина 1. ЯРОСЛАВСЬКИЙ ОЦІНИВ ЯКІСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ФУТБОЛІСТІВ В 1 МІЛЬЙОН ЄВРО

- Олександре Владленовичу, як Ви взагалі ставитеся до такого роду проектів як "Анжи", коли тому ж Гуусу Хіддінку поклали 15 млн. євро за 1,5 роки? Наскільки в нинішній ситуації, у тому числі - з огляду на фінансову кризу, ці проекти можуть бути успішними?
 - У Сулеймана Карімова є гроші, і як він ними розпоряджається - його особиста справа. Я ніяк не хочу це коментувати.

- Але Ви не збираєтеся в найближчому майбутньому, таких мегагравці привозити як Ето'о і т.д.? Гравців, які вже сформували свій бренд, за яких потрібно переплачувати, що б вони сюди приїхали?
- Ето'о, може, і поїхав би до нас за величезні гроші. Але це не шлях "Металіста". І, відверто кажучи, не бачу в цьому сенсу. Для себе.

- А в чому шлях "Металіста"?
- Так, як ми йдемо, - це і є шлях "Металіста". Мені замість клубу дісталася одна назва - "Металіст". Зайнялися інфраструктурою, паралельно почали будувати команду. Перше враження, коли я всіх побачив - партизанський загін.

Хто в кедах, хто в чоботях, хто в куфайці. Потім, коли приїхав Маркевич і вперше прийшов на базу (а база була така, знаєте, як призьба з часів Радянського Союзу), він сів на ліжко, а звідти вискочив щур і стрибнув йому на плече. Я клянуся - так воно і було.

Туалет був не в кінці коридору, а в кінці посадки. З лопаткою потрібно було ходити, а вона одна на всіх. І потім мені Красніков Женя, наш спортивний директор, сказав: "Ви зараз поїхали, а Маркевич каже "Ну, шеф мені хоч ліжко купить?". Зараз, звичайно, c гумором згадується про це, але тоді.

Так що ми одночасно почали будувати все. Побудували академію, в якій на сьогоднішній день навчається тисяча дітей. Їх кількість постійно збільшується і збільшується, причому близько сотні дітей проживають постійно.

А раніше, ви навіть не уявляєте, наскільки все було запущено. Контракти дітей продавали, куди завгодно. Тренерам головне було 50-60 доларів заробити, щоб з голоду не вмерти.

Тому академією ми щільно зайнялися і продовжуємо займатися. Переконаний, що без своєї школи перспективи немає. Вічно змушений будеш сидіти на латиноамериканській "голці" і все.

- Коли чекаєте перші "сходи"?
- У нас є ті ж Радченко, Андрієвський - хлопці дуже непогані.

- Ви особисто відвідуєте матчі другої команди, дубля?
- Рідко, звичайно. Якщо я почну їх постійно відвідувати, то, думаю, заробляти гроші буде ніколи. А без грошей і "перша команда" закінчить виступи (сміється). Але мені, зрозуміло, цікаво - і періодично я все-таки вибираюся подивитися на наших "зірочок".

- Харків вже відчуває наслідки футбольної лихоманки?
- Звичайно! Ви навіть не уявляєте, як у Харкові ставляться до "Металіста". Це єдина цінність, яка сьогодні є в Харкові і якою люди пишаються.

Уболівальники на інтернет-форумах просто живуть і дихають "Металістом". У харків'ян з'явився символ. Пам'ятаєте як раніше на травневих демонстрації людям видавали прапорці і вони йшли і пишалися цим, відчуваючи справжній трепет? Зараз відбувається щось схоже. На матчі "Металіст"-"Зальцбург" - лютий, початок о 22.00, були присутні 30 863 вболівальника!

Що є сьогодні в Харкові крім цього? Авіазавод стоїть, велозавод давно стоїть, "Серп і Молот" - його немає вже. Сказати що у нас там Паваротті є, або Карерас, або Пласідо Домінго - так теж немає.

Чим пишатися людям? А завдяки "Металісту" у них з'явився предмет гордості. Кожен харків'янин вважає, що ця команда його. І правильно робить. Тому що команда - це суспільний продукт.

- На наших очах народжується міф, на якому виховуються нинішні і майбутні покоління харків'ян?
- Не міф - реальність.

- Я мав на увазі, що "Металіст" народжує нову харківську ментальність. Свого роду національну ідею ідентичності: "Металіст" - це ми".
- Національна ідея? Так, люди цим живуть. Так, сьогодні "Металіст" - це ми.

Початок інтерв'ю читайте тут