Союзники Путіна розбігаються: як і чому Росія поступається Китаю, Туреччині та Заходу — Welt

Такі союзники Росії, як Молдова, Вірменія, Азербайджан, Казахстан, Узбекистан, від початку вторгнення в Україну почали відвертатися від Москви та шукати нових партнерів.

Володимир Путін та Касим-Жомарт Токаєв

Володимир Путін та Касим-Жомарт Токаєв / © Associated Press

Масштабне вторгнення до України показало союзникам Росії, що вона вже не має настільки великого політичного впливу у світі. Такі країни, як Молдова, активізували свої зусилля щодо вступу до ЄС, а інші виходять з-під російського впливу.

Про це йдеться в аналітичній статті Welt.

Молдова

Незважаючи на значний внутрішньополітичний конфлікт, Молдова зберігає свою проєвропейську позицію. На четвертому році війни в Україні Росія розглядається молдовським суспільством як загроза, а не як партнер. Від літа 2022 року країна є кандидатом на вступ до ЄС, а офіційні переговори розпочалися в червні 2024 року. У жовтні 2024 року референдум про вступ завершився незначною перемогою проєвропейських сил.

Згідно з дослідженням New York Times, Молдова є ціллю номер один для Путіна після України — як для тиску на Київ з боку Заходу, так і для дестабілізації ЄС.

Росія, схоже, більше зосереджується на підготовці потенційних диверсантів з Молдови, ніж на політичному тиску з боку традиційно проросійської сепаратистської республіки Придністров’я.

Вірменія

Росія також втрачає як союзника Вірменію. Російське втручання у справи Вірменії також нещодавно виявилося безуспішним. Партія прем’єр-міністра Нікола Пашиняна «Громадянський договір» здобула більшість голосів на червневих парламентських виборах, попри непряму підтримку Путіним одного зі своїх опонентів. Хоча Пашинян ще зберігає дружню риторику щодо Путіна, для нього та більшості вірмен одне зрозуміло: на Росію більше не можна покладатися, вважають німецькі журналісти.

У Welt припускають, що Вірменія розчарована через відсутність підтримки з боку Росії під час повернення Азербайджаном Нагірного Карабаху та вигнання тих, які проживають там з 2020 року.

«Пашинян хоче привести свою країну до ЄС і прагне співпраці у сфері безпеки з Францією, яка з цього року була оформлена як стратегічне партнерство. Ще одним важливим партнером є Індія, яка стала основним постачальником зброї для кавказької країни», — зазначали там.

Журналісти вважають, що геополітичне відокремлення Єревана від Москви буде нелегким, оскільки частина експорту наразі йде до Росії. Більше того, російські державні компанії контролюють вірменську залізницю та частину її енергетичної інфраструктури.

Азербайджан

Попри повернення Нагірного Карабаху, Росія втрачає Азербайджан. Москва десятиліттями тримала конфлікт у підвішеному стані, озброюючи обидві сторони. З поразкою Вірменії зник і найважливіший важіль впливу Москви проти Азербайджану, пояснюють у Welt.

Однак попри збиття азербайджанського авіалайнера російськими засобами ППО у 2024 році, Баку не повністю дистанціюється від Москви. Росія стає одним із багатьох партнерів у диверсифікованій зовнішньополітичній стратегії.

Цікаво, що Баку зближується з Єреваном. Це відбувається за посередництва США. Однак ратифікація мирної угоди, ініційованої Дональдом Трампом у 2025 році, все ще очікується. Вперше за десятиліття між двома країнами спостерігається незначний транзитний рух. Навіть європейці купують азербайджанський газ.

Також Азербайджан має дипломатичні зв’язки із Туреччиною, яка зробила значний внесок у повернення Нагірного Карабаху завдяки експорту безпілотників, та Пакистаном, який є постачальником зброї. Окрім того, існує стратегічне партнерство з Китаєм, переважно у сфері відновлюваних джерел енергії.

Казахастан

Ще за попередника нинішнього президента Касим-Жомарта Токаєва — Нурсултана Назарбаєва — Казахстан став одним із піонерів «багатовекторної зовнішньої політики» на пострадянському просторі. Її основні напрямки — Росія, Китай, США та ЄС.

Водночас, як і за часів Назарбаєва, Казахстан залишається «персоналістською автократією». Самопроголошений «Батько нації» фактично зник із політичної сцени на початку 2022 року після масових заворушень і підтриманої Росією зміни влади.

Казахстан живе за рахунок експорту нафти, урану, цинку та інших корисних копалин. Вона прагне добрих відносин з Туреччиною, Японією, Південною Кореєю та монархіями Перської затоки.

«Такий курс послабив роль Росії в країні на роки. Анексія Криму та вторгнення в Україну дали нові аргументи для обережного дистанціювання від Росії. Щоб пом’якшити залежність від РФ, Токаєв більше зосереджується на Китаї, зокрема в галузі технологій та транзитних маршрутів, одночасно намагаючись збалансувати амбіції Китаю та Росії. ЄС вже є найбільшим торговельним партнером Казахстану», — зазначено у статті.

Володимир Путін та Касим-Жомарт Токаєв / © Associated Press

Узбекистан

Перші 15 років після здобуття незалежності багатий на газ Узбекистан тримався осторонь від зовнішнього світу. Тодішній президент Іслам Карімов не довіряв ані Росії, ані Заходу та проводив доволі закриту політику.

Після смерті Карімова у 2016 році президентом став його наступник — прем’єр-міністр Шавкат Мірзійоєв. Він почав відкривати країну для іноземних інвестицій та активніше співпрацювати зі світом, але політичну систему при цьому не демократизував.

Мірзійоєв також призначає своїх родичів на впливові державні посади. Експерти зазначають, що в його публічній риториці дедалі помітніші риси культу особи, який свого часу сформував Карімов. Втім, поки це не заважає іноземним інвесторам вкладати гроші в країну.

Журналіст зазначає, що сьогодні найбільшим донором з інвестиціями на суму понад десять мільярдів доларів є Китай. За ним далі йдуть Росія, країни Перської затоки та Туреччина, а також європейці.

У зовнішній політиці Мірзійоєв розглядає Казахстан як приклад. Росія залишається важливим партнером, але не єдиним варіантом. Китай зараз є найважливішим торговельним партнером і найбільшим покупцем узбецького експорту газу.

Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що країни Центральної Азії та Південного Кавказу дедалі рідше відмовляються від так званої підтримки Кремля. Вони вибудовують власні політичні, економічні та безпекові зв’язки без участі Росії.

Пов’язані теми

Коментарі
Сортувати:

Наступна публікація

Я дозволяю TSN.UA використовувати файли cookie