«У мене залишалося 200 гривень»: як Росія заманює українських підлітків до диверсій

По всій Україні щонайменше 13 неповнолітніх перебувають у в’язницях після того, як отримали гроші від Росії за атаки на власну країну під час війни. Що завербовані підлітки розповіли журналістам про причину згоди на злочин і як їм доводиться спокутувати провину?

Історією ділиться The Washington Post.

Що стається з дітьми, яких завербувала Росія для злочину

Ярославу Сузанському було 16 років, коли він побачив у Telegram оголошення з пропозицією «легкого заробітку» — близько $165 за «нескладне завдання». Це виявилося оголошенням із закликом до диверсії. Хлопцю заплатили за підпал залізничної релейної шафи.

Зараз йому 18 років, і він відбуває покарання у дитячій виховній колонії. Він є водночас і виконавцем, і жертвою прихованої частини війни Росії проти України — вербування вразливої молоді для атак на власну країну. Він — один із восьми вихованців колонії в Кременчуці, засуджених за злочини проти національної безпеки або громадського порядку, пов’язані з РФ.

За даними влади, чимало завербованих Росією українських підлітків походить із незаможних родин. Їх примушують до зради своєї держави за відносно невеликі суми.

Після підпалу залізничного обладнання Сузанський отримав ще щедрішу пропозицію — 60 000 гривень, однак треба було використати вибухівку.

Чоловік, якого Сузанський знав під ім’ям Артем, направив його до готелю у передмісті Києва, де біля дверей його номера залишили два рюкзаки. В одному був військовий одяг, а в іншому — обмотана скотчем коробка з дротами. Сузанський думав, що це глушилка сигналів, але пізніше дізнався, що це був вибуховий пристрій.

Після цього його на таксі відправили до бібліотеки. Співробітники української контррозвідки перехопили його там ще до того, як він устиг виконати завдання.

«Ті 60 тисяч перетворилися на п’ять років», — сказав Сузанський.

Хлопцю було всього 13 років, коли розпочалася повномасштабна війна. Його батька та вітчима мобілізували, і мати була змушена сама забезпечувати трьох дітей. Через бюрократичну помилку виплату аліментів на дітей припинили, і родина заборгувала за комунальні послуги. Хлопець почав хапатися за будь-яку роботу, аби допомогти мамі.

У грудні 2024 року, коли наближалися день народження молодшого брата та зимові свята, за словами Сузанського, у нього залишалося лише 200 гривень. Саме тому він відповів на повідомлення російських вербувальників.

За даними Міністерства юстиції, по всій Україні 13 неповнолітніх відбувають покарання у справах, пов’язаних із Росією, серед них — п’ятеро дівчат. Загалом за аналогічними звинуваченнями було затримано понад 300 підлітків. Дехто отримав умовні терміни, щодо інших триває слідство.

РФ відкидає звинувачення у вербуванні українських дітей, і натомість звинувачує українські спецслужби у вербуванні росіян. Проте Управління Верховного комісара ООН з прав людини торік опублікувало доповідь, в якій йдеться про сплеск достовірних звинувачень у тому, що РФ використовує українських дітей для спостереження та передачі інформації про українських військових або для здійснення диверсій і підпалів об’єктів військової чи цивільної інфраструктури.

Ще один хлопець, Олексій Бабаков, провів близько восьми місяців під російською окупацією у Вовчанську. Там він жив у прийомній родині. Коли йому було 15, опікуни допомогли йому виїхати до Харкова, а згодом — на проживання до Польщі. Саме там він побачив у Telegram оголошення з обіцянкою легкого заробітку.

Йому запропонували шукати інших молодих людей, які хочуть заробити, і передавати дані куратору. Одним із них став Вікентій, якому зараз також 17 років — друг Бабакова з часів навчання у Харкові. Олексій пообіцяв, що Вікентій зможе заробляти до $3 000 на місяць.

Спочатку, за словами Вікентія, він думав, що йому доведеться лише виготовляти вибухові пристрої. Згодом він дізнався, що від нього вимагають ще й закласти пристрій. На той момент йому було 15 років. Він залишив пристрій у сміттєвому баку біля відділку поліції в Харкові та пішов геть. Коли бомба вибухнула, він зрозумів, що зробив щось дуже погане.

Українські правоохоронці розшукали Бабакова в Польщі, і його депортували в Україну. Він зустрівся з другом в ізоляторі. Вікентія засудили за вчинення терористичного акта до трьох років позбавлення волі. Бабакова визнали винним у підбурюванні та сприянні терористичному акту й засудили до чотирьох років.

Що буде з дітьми далі

Олексій Бабаков мріє почати життя з «чистого аркуша». Для Ярослава Сузанського наступний етап у житті вже розпочався — його взяли на заочне навчання за спеціальністю «агрономія».

Після того, як хлопцю виповнилося 18, він вирішив перевестися до виправної колонії середнього рівня безпеки для дорослих чоловіків з суворішим режимом, аби «спробувати доросле життя». Він додав, що більше не хоче потрапляти до колонії.

Попереду у нього ще 3,5 року відбування покарання, і найбільше його лякає те, що може статися з його родиною через посилення російських атак.

«Боюся, до того часу, як я вийду, родичів просто не залишиться», — каже хлопець.

Росіяни вербують українських підлітків

Нагадаємо, неповнолітній хлопець із Миколаївщини отримав умовний термін із дворічним іспитовим строком за підпал релейних шаф на замовлення російського куратора.

Вербування відбулося через Telegram, де підліток разом із братом виконував завдання за гроші у криптовалюті, витрачаючи їх на власні потреби. Хлопець визнав провину, відшкодував збитки й співпрацював зі слідством, завдяки чому суд звільнив його від реального покарання, однак шанс на виправлення він втратив.

Уже за кілька тижнів після вироку підлітка знову завербували через соцмережі. За вказівкою нового куратора він підпалив три автомобілі українських військових — два волонтерські пікапи та мікроавтобус. Наразі хлопець перебуває під вартою в СІЗО, оскільки родина не має коштів на визначену судом заставу у 484 тисячі гривень, а справу розглядають у закритому режимі через його неповноліття.

Наразі підлітку загрожує цивільний позов на 1 мільйон гривень за знищену техніку та від 5 до 10 років реального позбавлення волі, адже повторне каяття вже не передбачає умовного терміну.