Пенсіонерки у великому місті

«Нікому не потрібен серіал про старих» – так зустріли прихильники новину про продовження культового в 90-х серіалу про життя вільнолюбних жінок «за тридцять». Тоді фільм про дружбу, стосунки, кар’єру, зраду, про прийняття і увагу до свого тіла був проривним і багато в чому випередив свій час. Якщо зараз модно випускати книжки про менструацію і ліпити з глини чоловічі тестикули, то «Секс і місто» показав нам все це задовго до. Цьогоріч троє з чотирьох подруг повертаються на великі екрани, хоча нас уже мало здивуєш історіями про СНІД, вібратори і педикульоз у зрілому віці. То – навіщо? Щоб що?

Думки розділилися. Одні твердять, що без розкутої альфа-самиці Саманти серіал неможливий, інші скептично ставляться до ідеї ввести в серіал трансгендерних персонажів на догоду моді. Але і ті, й ті, одностайні у своєму вироку – «Секс і місто» про походеньки підтоптаних бабусь нікому не цікавий. Це мушкетери ще могли рипіти потертим сідлом 20 років по тому. А що робити жінкам у 55+? Чого вони можуть нас навчити?

Ще коли десять років тому на екрани вийшов другий сиквел серіалу, фільм викликав обурення у естетів: історії про гормони і клімакс погано в’язалися із уявленням фанатів про красиве життя у мегаполісі. Тепер цей контраст ще разючіший. Якщо ви бачили перші кадри зі знімань нової частини серіалу то ви не могли не помітити сивину у волоссі Джесіки Паркер і невдало перекачані ботоксом вуста Крістін Девіс. Хтось скаже, що вся ця історія – винятково про об’єктивацію. Можливо. Але це автоматично мало б означати, що хочуть і кохають винятково молодих. Часи, коли четверо подруг могли не спати цілісінькі  ночі і стрибати з коктейлем у руці елітними клубами Великого Яблука, минули. Але хіба про це був серіал?

В Україні, так само як в більшості країн колишнього СНД, люди – особливо це стосується жінок – помирають для суспільства десь після 45. Вони продовжують котуватися як біоелементи, здатні дивитись телевізор, готувати вечерю і гуляти з онуками. Але працювати, закохуватись, розвивати бізнес і займатись сексом вони не мають права. Ніхто ж не знімає кіно із Міккі Рурком в ролі героя-коханця, чи не так? То навіщо знімати серіал про секс і взаємини, взявши на головні ролі третьорозрядних бабусь передінфарктного стану? 

Тема літніх людей в культурі і літературі досі делікатно замовчується; імовірно саме вона стане «бумом» наступних кількох років, витіснивши непримиренні феміністичні війни з вітряками. Бо бути старим – нудно, це ми пам’ятаємо ще з дитинства, коли батьки постійно нагадували нам про дзвінок або візит до бабусі й дідуся, а ми не дуже поспішали, адже про що можна спілкуватися зі старими? Про пенсію? Про болячки?

«Старі мають поганий вигляд і погано пахнуть» – ось найкоротша і, мабуть, найпоказовіша рецензія, яку мені довелося якось почути від дитини. У головної героїні «Сексу і міста» дітей немає, можливо тому вона так безстрашно повертається на вулиці Мангеттена, продовжуючи нести постулати, які не втратили актуальності за 20 років: що жінка має право на подруг, на свободу, на вибір, на любов до себе. На секс, чорт забирай. Зрештою, сьогодні краса завдяки косметичним маніпуляціям стала довговічнішою, стежити за собою стало модним, тож якщо запакувати жінку навіть пенсійного віку в «Гуччі», облити її «Кензо» і дати їй в руки ретросумочку від «Фенді», вона не буде нагадувати стару руїну, за чиїм життям нецікаво стежити на екрані. Чи буде?..

Пригадуєте серію «Сексу і міста», де Саманта познайомилась із стариганем-мільйонером? Там був пречудовий діалог:

    – Який у тебе віковий ліміт на чоловіків?

    – Не знаю… п’ятдесят?

    – А якщо чоловік дуже і дуже багатий?

    – Емм… п’ятдесят??

Мільйонер був чарівним, щедрим і веселим, але героїня не змогла змусити себе переспати з ним ані за діаманти, ані за подарований острів. Тому що попри всі чесноти його сідниці мали вигляд, як сідниці 72-річного старого. І це – в просунутому Нью-Йорку. І це – Саманта, найліберальніша з подруг і, до речі, єдина, хто навідріз відмовився зніматися у продовженні. То невже таки всьому свій час?

Крім одного друга-гея, у Керрі тепер може з’явитися ще десяток друзів із різними гендерами. Це буде сприйматися на ура. Але стосунки в 60 досі викликають у людей подив, сміх і навіть гнів. Тому що секс – навіть у дуже великому місті – як туфлі від Маноло Бланіка: вони доступні лише молодим, красивим і багатим, і навіть Керрі Бредшоу у її 56 буде складно натягнути їх на свою ногу.

Читайте також: Перші кадри: Сару Джесіку Паркер підловили на зніманнях продовження "Сексу у великому місті"