"Система Семашка", або ностальгія за радянською медициною

Коли ми чуємо вислів з фільму Social Dilemma про те, що "якщо вам дають щось безкоштовно, то товар — це ви", то згідно киваємо головами, дивуючись хитрощі творців соцмереж.

Але нікому не спало на думку екстраполювати цю сентенцію на інші сфери людської діяльності. Наприклад, охорону здоров'я. Візьмемо один з головних каменів спотикання — сімейних лікарів, яким тепер необов'язково бігати по викликах і приходити додому до пацієнта зі шмарклями і +37,2. Так, я застала благословенний час, коли я, перелякана молода мати, викликала дільничного педіатра додому на кожен пчих мого немовляти. І пам'ятаю список з 12 (!!!) препаратів, який мені виписали від шмарклів. Знаєте чому? Тому що в той безкоштовний виклик товаром була я. Хитра система медичних представників фармацевтичних компаній накачувала лікарів програмами лояльності у вигляді блендерів, мультиварок, тостерів та путівок до Туреччини за виписані ними рецепти. У мене був друг, який працював в цій системі, і розповідав, як це працює. Я навіть бачила рекламу приватної педіатричної практики, яка свідчила "не виписуємо зайвих ліків". Це було УТП — унікальна торгова пропозиція на той момент! Заплатити лікарю за прийом і заощадити на горі непотрібних препаратів.

Час від часу в соцмережах бачу ностальгічні зітхання френдів за "системою Семашка" (яка, зрозуміло, була кращою в світі, і таку країну просрали, і пломбір найсмачніший, і ось це все). Деяким чомусь здається, що система Семашка — це якийсь особливий протокол надання медичної допомоги або взагалі якась спеціальна медицина з поліклініками або добрими лікарями Айболитями, ще щось. Загалом, щось таке ностальгічне, трохи незрозуміле, але хороше.

Загалом, я за вас дослідила тему, і з'ясувалося, що система Семашка — це всього лише спосіб фінансування і управління системою охорони здоров'я. Полягає він (спрощено) в централізованому фінансуванні (з держбюджету), управлінням з центру і участю тільки державних лікувальних установ. А сам Семашко був наркомом охорони здоров'я від 1918 до 1930-х років. До революції в Російській імперії та прилеглих колоніях не існувало нормальної громадської охорони здоров'я (в Німеччині, наприклад, страхова модель була впроваджена Бісмарком в кінці XIX століття і є основною досі). Тому загальний доступ до медичної допомоги, та ще й профінансованої державою, був справжнім проривом і дозволив населенню принаймні лікуватися і одужувати на системній основі, а не за милістю земських лікарів або благодійників.

Але в міру того, як центральна влада в СРСР слабшала, на місцях стали з'являтися "божки" і зловживання у вигляді приписок і злодійства — в принципі, цілком звичайного для Радянського Союзу явища. Тим більше, як висловився мій друг, "якщо розділити черевики на всіх, у кожного буде по одному черевику". Тобто абсолютно марна хрінь, яка не працює, в яку виродилася система загального розподілу благ на всіх. Переконатися в цьому може кожен, хто заходив в українські державні лікарні.

Крім системи Бісмарка і Семашка, існує ще британська система Беверіджа — в принципі, від системи Семашка вона відрізняється тільки тим, що, крім центрального бюджету, медичні послуги оплачуються і місцевими, управління теж децентралізоване, а медустанови можуть бути не тільки державними, а й приватними. І зовсім вже дика капіталістична приватна система в США, і разу не доступна всім, дуже дорога, зате найкраща з точки зору медицини.

Сподіваюся, вам буде корисний цей короткий екскурс в історію систем охорони здоров'я, і ви більше не будете вважати все безкоштовне за визначенням хорошим і з ностальгією зітхати за "системою Семашка".

Читайте також: Міф про смачну і здорову радянську їжу