Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин
Вуду-тіндер в епоху постправди

Христина Абрамовська не може відрізнити правду від вигадки. Ми теж не можемо. Тому що вони дуже схожі.

Я на правах блогера не могла пройти повз найсвіжіший секс-скандал на рідних інтернет-теренах. Йдеться, звісно ж, про метч в Тіндері, про букет із курячими лапками, про "ти не дівчина, ти порох" – загалом, ви зрозуміли. Про історію переслідування студентки високопосадовцем Нацполіції сьогодні не знає тільки людина, давно занурена у камеру сенсорної депривації.

Ця битва титанів соцмереж вже отримала велике поширення і різнобічну оцінку диванних експертів – від зовнішності чоловіка до дурості дівчини. Списи ламаються в широкому спектрі проблем – від харасменту і загроз на сексуальному ґрунті до зрозумілого прагнення красивих дівчат до красивого життя і неминучих ризиків на цьому мінному полі.

Піду і я на цю благодатну ниву оцінкових суджень. Отже, почнемо здалеку. Людям споконвіку властиво привласнювати собі інших і мстити за спроби грати не за їхніми правилами. Всі історії про переслідування і домашнє насильство – саме про це. Нагадаю про той страшний випадок в Росії, коли чоловік відрубав кисті рук дружині, коли та хотіла з ним розлучитися. Зараз, звісно, жінці зробили протези, але вона зізнається, що це все одно не те, вона ж бо знає, з чим порівнювати.

І не варто думати, що таке безтямне і жорстоке поводження властиве тільки чоловікам. Пам'ятаєте київську Медею, яка нещодавно зводила дітей в піцерію, а потім втопила їх у озері? Так ось, вона зробила це, щоб помститися чоловікові, який з нею розлучився. Те ж саме – не хочеш грати за моїми правилами – отримуй жахливий біль, бажано на все життя, з яким тобі доведеться прокидатися і засинати щодня.

Але у випадку зі студенткою і чиновником річ не тільки в переслідуванні і помсті. До того ж ми живемо в епоху постправди – тобто, де правда і де брехня, розібратися майже неможливо (якщо ти сам не був безпосереднім учасником подій).

Проблема, на мій погляд, полягає в такому. Репутація у господарів життя (до яких у нас належать і силові структури, і урядники, і судді) настільки погана, що навіть якщо вся ситуація – складно і акуратно спланований фейк, то все одно ти мимоволі опиняєшся на боці дівчини і навіть не замислюєшся, а раптом саме чиновник міг би стати метою переслідувань і шантажу? Ламали б люди так списи, якщо б "переслідувач" виявився б воїном АТО, священиком, антикорупціонером, чи навіть водієм тролейбуса або менеджером з персоналу? Найімовірніше, за межі вузького кола друзів і френдів у фейсбуці скандал так би й не вийшов. А якщо б і вийшов, то знайшовся б більш широкий пул адвокатів чоловіка (ніж Антон Геращенко), а це вже більш системна проблема – імідж держчиновників і силовиків.

...Поки я писала цю колонку, з'ясувалося, що дівчина написала у своєму facebook пост із вибаченнями. Але в епоху постправди ми все одно будемо думати, що вона це зробила під дулом пістолета.

 

Залиште свій коментар

Вибір редакції