"Важкі діти" – чи існують вони?

Але чи дійсно дитина така, як про неї говорять? І чи існують насправді "важкі діти" або так дорослі називають тих з них, до кого не змогли знайти підхід?

Фантазії та реальність

Ще задовго до вагітності малюємо в уяві дитину, яка коли-небудь у нас народиться. Дівчинку ми бачимо неодмінно янголятком в кучериках, стрічках і рюшиках, а хлопчика уявляємо собі тямущим хлопцем, який буде займатися спортом і як горіхи лускати важкі завдання з математики і перемагати на всіляких олімпіадах. Будь-яка розбіжність картини, яка виникла у нас в мозку, з реальністю трактується, на жаль, не на користь дитини – дорослі починають приклеювати до неї ярлики: "неслухняна", "некерована", "складна", "важка". А насправді всього лише потрібно прийняти сина чи доньку, дозволити їм бути неідеальними, а такими, якими їх створила природа і, між іншим, ви самі були реальними дітьми, а не манекенами з картинки в глянцевому журналі.

"Він не схожий на мене!"

Ще більше, ніж не відповідність мрії, батьків дратує той факт, що син або донька не схожі на них. Зрозуміло, йдеться не про зовнішність – тут, швидше за все, все гаразд, а от різниця темпераментів буквально виводить дорослих з себе. "Я росла спокійною і посидючою дитиною, – скаржиться мама, – а вона й хвилини не може посидіти спокійно – весь час гасає, як очманіла. Це так втомлює!", "Я завжди був активним, займався спортом, – каже тато, – а він весь час сидить за комп'ютером, з місця його не зсунеш. М'язи мляві – хто виросте з такого слабака?"

Подібні невдоволення – небезпечний симптом. Синові або доньці буде відмовлено в праві на індивідуальність, яке дано їм від народження. Не виключено, що батьки почнуть переробляти дитину "під себе". А коли їм це не вдасться, оголосять її "важкою" з усіма викликаними цим наслідками, головним з яких стане комплекс меншовартості, від якого дитині не так вже й просто буде позбутися, а в особливо складних випадках у неї це може не вийти взагалі.

"Важка" – для кого?

Психологи, що спеціалізуються на конфліктах поколінь, впевнені: важкими, зазвичай, оголошують дітей, стосунки з якими в якийсь момент почали розвиватися не так. Не існує дітей, які "важкі" від народження, але є дорослі, які припустилися помилки у їхньому вихованні. Щоразу, коли хтось називає дитину "важкою", резонним буде запитання: для кого? – Батьків? Бабусь і дідусів? Вихователів у дитячому садку? Вчителів в школі? У кожної педагогічної помилки є ім'я й прізвище, і саме цій людині потрібно в кожному конкретному випадку проаналізувати причини сформованої ситуації і за можливістю виправити її. На жаль, батькам і педагогам простіше звинуватити дитину в тому, що вона не така, ніж визнати власну неспроможність.

"Важка дитина" з неблагополучної сім'ї"

Тема для окремої розмови – випадки, коли діти стають дзеркалом, що відображає проблеми у сім'ї. Недарма вчителі в школі, характеризуючи "складну дитину", кажуть: "А чого ви, власне, від неї хочете – вона же з неблагонадійної родини!" Перш ніж оголошувати "важкою" таку дитину, непогано було б змінити на краще стосунки між батьками й іншими домашніми і оздоровити атмосферу в сім'ї. Іноді цього буває цілком достатньо для того, щоб хлопчик чи дівчинка з "породження пекла" перетворилися на цілком нормальних благонадійних дітей.

Проблеми зі здоров'ям

Існує ціла низка проблем, пов'язаних зі здоров'ям дитини, за яких вона може стати "важкою" для дорослих, тобто, неслухняною і некерованою. Так, проблеми із зором можуть бути причиною дратівливості: вона погано бачить предмети поблизу чи далеко, і, не розуміючи причин дискомфорту, починає вередувати і закочувати істерики. Таку ж реакцію у дитини з тактильною гіперчутливістю може викликати облиплий одяг, особливо якщо він зшитий з жорстких тканин – наприклад, вовни або льону. Зняти проблему можна, вибравши речі з тканин м'якої текстури і вільного крою. Повільними і загальмованими бувають діти з не до кінця розвиненим вестибулярним апаратом, а батьки, не розібравшись, поспішають звинуватити їх у млявості, безініціативності і навіть боягузтві.

Але в будь-якому з описаних вище випадків бажано відвести дитину до фахівців – вони визначать, яка проблема робить дитину не такою, як інші. А разом і підкажуть, як її вирішити: найчастіше, стан, який здається нам уродженим і безвихідним, легко зніметься за допомогою окулярів, масажу, гімнастики та інших нескладних способів і маніпуляцій. Зрозуміло, на це доведеться витратити час і сили, у той час як "діагноз" "важка дитина" вимагає всього лише кілька хвилин. І ніхто при цьому не замислюється над тим, що ставить на сина або доньку клеймо, зняти яке їм буде непросто.

За допомогу у розкритті теми дякуємо психологині Марині Єлисєєвій.

Олександра Волошина