8 Березня: святкувати чи ні

Всі учасники процесу обговорення 8 Березня розділилися на тих, хто категорично вимагає їх не вітати, тих, хто йде на Марш за права жінок, і на тих, хто святкує традиційно – з мімозами-тюльпанами, милими подарунками і рестораном. З цих останніх хтось святкує Міжнародний жіночий день із розмахом і відкрито, а хтось навіть соромиться про це розповісти, щоб не бути звинуваченим у "непрогресивності".

Як же примирити між собою противників і прихильників Міжнародного жіночого дня?

Давайте спробуємо поглянути на це свято з іншого боку. Адже воно - як перша закоханість, яка давно минула, але все одно від неї залишилися приємні почуття і емоції, метелики в животі та ніжні спогади про найприємніше.

Ніхто вже насправді не пам'ятає ані істинної причини, з якої з'явилося це свято, ані його історії, ані головних меседжів. Більше того, ніхто навіть особливо і не цікавиться! Проте всі, хто походить з СРСР, пам'ятають, як татки дарували мамам квіти в цей особливий день з його чудовою атмосферою; як дідусь-військовий телефонував усім знайомим жінкам з дискового телефона, щоб вшанувати своєю увагою. Це був день масового зінання всім жінкам у коханні.

Якщо будь-якій людині запропонувати згадати найщасливіші моменти свого життя - найімовірніше, це будуть ті дні, коли всі батьки збиралися разом, коли в будинку панувала атмосфера світла і свята, і ти був частиною цього щастя і радості або навіть безпосередньо причинником свята.

І коли в якийсь момент починаються "гоніння" на Міжнародний жіночий день, внутрішній голос декого із нас починає протестувати: "Як же так?! Адже це свято моєї юності та дитинства!".

Варто визнати, що в СРСР не було особливої можливості бути спонтанним у якихось покупках і створювати свята на рівному місці. Ресурси були обмеженими, але для святкування жіночого дня знаходилися і тюльпани, і мімоза, і дефіцитні продукти, які треба було діставати "з-під поли". Добрі спогади і зворушливі моменти, які все-таки траплялися в непростих умовах Радянського Союзу, все ж викликають усмішку на обличчі. Зізнаватися в коханні жінкам і радіти життю – виявляється, це можливо навіть в умовах тоталітаризму!

Хтось може відкрито виступати проти, і це також має місце бути. Оскільки у кожного з нас своя правда, свої цінності, свої принципи – важливо з повагою ставитися до вибору одне одного. Тим більше, що якщо копнути глибше, виявиться, що ті, хто відстоює це свято, насправді борються за свої ніжні емоції, свої теплі спогади про ці дні, які вони переживали колись тоді, коли були з тими, з ким було добре і безтурботно. Немає нічого поганого в тому, щоб святкувати 8 Березня "традиційно", кажучи близьким про свої бажання.

Одночасно з цим усім треба усвідомлювати і розуміти, що все не стоїть на місці і часи змінюються – і для когось 8 Березня вже втратило актуальність та стало пережитком тоталітаризму. Якщо ви виступаєте за або проти 8 Березня - це ще не привід ображати тих, чия думка не збігається з вашою.

Ми живемо за часів, коли день 8 Березня дарує нам безліч варіантів того, як його провести – або з коханими, тюльпанами та шампанським, або з друзями на Марші за права жінок, або просто виспатися і почитати улюблену книжку. І пам'ятайте, що вже весна, а це - саме час для того, щоб закохатися в... життя.

Читайте також авторську колонку Христини Абрамовської, присвячену 8 Березня.