Дратують чужі діти: що робити?

Їхні батьки перебувають теж тут, але, об'єднавшись за довгим столом з міцними напоями (і як тільки люди п'ють у таку спеку!), на своїх нащадків не звертають ніякої уваги – і ті надані самі собі. Тому вони роблять все, на що вистачає їх небагатої поки фантазії: бігають, стрибають на диванчиках, зачіпають стільці, на яких сидять відвідувачі, а на вашому столі підстрибують тарілки і кошичок з хлібом. Погодьтеся, в такій ситуації дійде до сказу навіть найспокійніша і терпляча до дітей – як своїх, так і чужих – людина. Що робити в такій ситуації?

Причини роздратування

Обмовимося одразу: йдеться не про патологічне неприйняття чужих дітей, коли дратує будь-яке їхнє слово або вчинок, а про випадки, коли невихованість чиїхось нащадків дійсно ускладнює життя оточення.

Насамперед, давайте розберемося, чому нас дратує поведінка чужих дітей, хоча як дорослі люди ми повинні бути до них поблажливими. Але, якщо не в змозі вплинути на їхню поведінку, – діти чужі й приструнити ми їх не можемо, ми відчуваємо в їхніх вчинках таємну загрозу для себе.

По-перше, вони, так чи так, обмежують нашу свободу: погодьтеся, важко спокійно обідати, коли навколо столу, як заведені, кружляють маленькі розбійники. Практично неможливо зосередитися на змісті роману, якщо на галявині поряд з вашою лавкою в парку з вереском і криками грає в бадмінтон або м'яч навіть невелика дитяча компанія.

По-друге, зухвала поведінка чужих дітей завдає шкоди нашому авторитету в очах оточення – наприклад, наших дітей і нашої самооцінки в наших власних очах, адже ми не можемо впоратися з, здавалося б, дурною ситуацією.

По-третє, нам здається, що активно – а іноді й агресивно – поводяться діти, які порушують наш особистий простір, і, треба визнати, що часто це дійсно так. Багато людей мають потребу в тому, щоб їх від оточення відділяло хоча б півметра, і болісно ставляться до того, що межі їх особистого простору порушуються, і неважливо, хто в цьому винен – дорослі чи діти.

Хочете про це поговорити?

Перше, що спадає на думку в такому разі, – необхідність поговорити з батьками невгамовного чада. На жаль, немає жодної гарантії, що вони відреагують на ваше прохання позитивно – тобто, перепросять і завважать своїй дитині. Швидше за все, ви ж ще й залишитеся винними – сучасні люди найменше готові вислуховувати негативні відгуки про власних дітей. Гарна новина полягає в тому, що пішли в минуле часи, коли за поведінку дитина ризикувала отримати догану, а то й запотиличника. Погана ж свідчить: сьогодні батьки можуть дати її тому, хто посмів образити їхнє чадо.

Менше з тим без контакту з батьками чортеня, що стрибає і кричить без зупинки, вам не усунути. Але, перш ніж вступати в полеміку, важливо засвоїти кілька правил, які дозволять досягти мети і вийти з непередбачуваного спілкування без втрат – до того ж не тільки морально, але й фізично. Перш за все, говорити в таких випадках треба максимально доброзичливо – без агресії, істерики і, вже тим більше, без образ. Вислови на зразок словосполучення "мерзенне гаденя" краще взагалі забути раз і назавжди, в іншому разі, крім проблем на свою голову, ви не отримаєте нічого. Вибираючи між дитиною та її батьками, перейдіть на бік останніх. Дайте їм зрозуміти, що ви розумієте, як важко їм ростити такого шибеника, але не будуть вони такими люб'язними, щоб хоч трохи вгамувати його – вам важко обідати в такій обстановці.

Якщо батьків поруч немає, поговоріть з самими дітьми, причому ваше звернення до них теж повинно бути максимально доброзичливим. Не останню роль зіграє і почуття гумору, яке потрібно закликати на допомогу. Демонстративно поставте себе на одну дошку з дитиною, дайте їй зрозуміти, що вважаєте її, незважаючи на різницю у віці, рівнею собі – діти цінують таке ставлення і з великою часткою ймовірності охоче виконають ваше прохання.

"У нас вдома свої правила"

Набагато простіше вийти із ситуації, якщо вона розгортається у вас вдома, – скажімо, син або донька запросили в гості компанію, яка загрожує переламати антикварні меблі і перебити колекцію старовинної порцеляри. В такому разі цілком достатньо буде зробити малолітнім відвідувачам зауваження, вказавши їм, наприклад, на те, що у вашому будинку існують свої правила – у вас не прийнято стрибати по підлозі і стрибати по м'яких меблях. При цьому потрібно бути знову-таки максимально доброзичливим, але одночасно і твердим, інакше до ваших співрозмовників не дійде сутність вашого прохання.

Коли друзі вашої дитини підуть, обов'язково потрібно поговорити з нею. Пояснити, що ви тільки за, щоб до неї приходили друзі, але буде краще для всіх, якщо вони стануть дотримуватися правил пристойності. Швидше за все, більше з подібною поведінкою гостей сина або дочки ви більше не будете стикатися.

Кілька слів на виправдання чужих дітей

До дітей – і неважливо, своїх або чужих – не можна підходити з дорослими мірками, оскільки вони ще не в змозі вибудовувати причинно-наслідкові зв'язки і до кінця не розуміють, до чого призведе той чи той їхній вчинок. Скажімо чесно, підсвідомо ви розумієте, що діти далекі від бажання завдати вам шкоди – швидше за все, вони взагалі не думають про вас, тому сприймати їх поведінку винятково на свій рахунок як мінімум неправильно, а як максимум – нерозумно. Бадмінтонний воланчик літає занадто близько від вас так і хоче "вчепитися" в волосся? Так це через те, що вони ще не дуже добре грають – у них не поставлений удар, тому грати поки виходить не дуже добре. Вони верещать так, що у вас закладає вуха? Вони не можуть розрахувати силу звуку, до того ж їм і в голову не приходить, що вони комусь заважають. Так що не варто накручувати себе, вважаючи, що всі витівки чужих дітей спрямовані конкретно проти вас – швидше за все, за рідкісним винятком, це не так.

Коли простіше вшитися

Якщо все ж таки поведінку чужих невихованих чад вам терпіти не сила, а з їхніми батьками розмовляти не хочете, оскільки впевнені, що ні до чого, крім конфлікту, така бесіда не призведе, простіше вшитися. Так ви позбавитеся від зовнішнього подразника і збережете нервові клітини, що саме по собі вже чимало. Зрештою, конфліктів в нашому житті й так вистачає, навіщо множити негатив, якщо можна його уникнути.

За допомогу у розкритті теми дякуємо психологині Марині Єлисєєвій.

Олександра Волошина