Емоції під замком: що стається, коли ми тримаємо все у собі

Зовні — спокій, усередині — напруга. Психологи пояснили, чому звичка стримувати почуття може виснажувати, впливати на стосунки та позначатися на самопочутті.

Емоції під замком: що стається, коли ми тримаємо все у собі

Емоції під замком: що стається, коли ми тримаємо все у собі / © Credits

Інколи придушити емоцію справді необхідно. Не кожен момент підходить для сліз, гніву чи відвертої розмови. Проблема виникає тоді, коли тимчасове «відкладання» перетворюється на постійне «не відчувати», про це розповіло видання Real Simple.

Емоційне пригнічення означає спробу відштовхнути чи заблокувати почуття, бо воно здається неприємним, незручним або небезпечним. І хоча зовні людина може мати абсолютно спокійний вигляд, сама емоція від цього нікуди не зникає.

Придушити — не означає опанувати

Варто звернути увагу на важливу різницю між пригніченням та емоційною регуляцією. Регулювати емоцію — означає помітити її, зрозуміти, що відбувається, та свідомо вирішити, як діяти. Наприклад, можна відчути гнів, але вирішити не кричати, тому що зараз не найкращий момент для розмови. Емоція при цьому визнається, а реакція відкладається. Пригнічення ж передбачає спробу взагалі не дозволити собі відчути те, що відбувається.

Тобто різниця проста: регуляція — це вибір часу та способу реакції, а пригнічення — заборона на саме почуття.

Чому постійне «тримати всього у собі» виснажує

Коли людина роками відсуває неприємні переживання, їй може ставати дедалі складніше розуміти власний внутрішній стан. Вона гірше розпізнає емоції, не завжди помічає, що саме їх викликало, та може описувати свій стан лише як «стрес» або «роздратування».

При цьому пригнічена емоція не обов’язково зникає. Вона може проявлятися інакше, наприклад, у тривожності, дратівливості, нав’язливих думках або проблемах зі сном. Навіть коли зовнішні прояви емоцій стають не такими помітними, фізіологічна реакція організму може зберігатися.

Є ще один парадокс, якщо постійно приглушувати сум, гнів чи страх, тихішими можуть стати й позитивні переживання. Людина починає відчувати емоційну «плоскість», відстороненість або враження, ніби спостерігає за власним життям крізь скло.

Реакція тіла

Емоційне напруження може проявлятися фізично, наприклад, через постійне напруження щелепи чи плечей, головний біль, порушення сну, проблеми зі шлунком або втому, яка не минає після відпочинку.

Втім, фахівці радять не пояснювати незрозумілі фізичні симптоми лише емоціями. Спочатку варто пройти необхідне медичне обстеження, а вже після цього замислитися, чи не накопичує тіло напругу, яку складно висловити словами.

Як навчитися проживати емоції

Перший крок — озвучити те, що ви відчуваєте. Не просто «мені погано» чи «я у стресі», а точніше: «я злюся», «мені сумно», «я розчарований (а)», «мені страшно». Конкретна назва допомагає краще зрозуміти власний стан і те, що з ним робити.

Важливо також навчитися витримувати неприємні почуття та не намагатися негайно їх позбутися. Прогулянка, фізична активність, душ, музика чи будь-яка спокійна повторювана дія можуть допомогти знизити емоційне напруження. А коли воно стане меншим, легше повернутися до того, що ви насправді відчуваєте.

І нарешті, варто запитати себе, що намагається повідомити ця емоція. Гнів може сигналізувати про порушені кордони чи несправедливість, а сум про втрату чогось важливого. Проте емоція дає інформацію, а не готову інструкцію до дії.

Ви можете злитися та не кричати, ображатися та не вступати негайно у конфлікт, тривожитися, проте не дозволяти тривозі ухвалювати рішення замість вас.

Емоційна зрілість не у тому, щоб завжди залишатися спокійними, вона радше в умінні помічати власні почуття, витримувати їх і вирішувати, як на них реагувати. Не кожну емоцію потрібно демонструвати, проте кожній варто дати право бути поміченою.

Пов’язані теми

Коментарі
Сортувати:

Наступна публікація

Я дозволяю TSN.UA використовувати файли cookie