Непереборна влада першого кохання

У першого кохання є "якийсь гачок", який чіпляє людину, змушує її ідеалізувати це почуття і переносити в наше життя. До того ж від цього не застрахований ніхто з нас. Кажуть, що одна з найвідоміших соціальних мереж виникла тільки тому, що її засновник мріяв зустріти своє перше кохання. Але за іронією долі, на відміну від багатьох із тих, хто зараз цією мережею користується (а таких – сорок мільйонів), не зустрів. Що ж таке перше кохання і чи варто намагатися пережити його вдруге розповідає психологиня Діна Васильченко.

Проба пера

Перше кохання – це своєрідна проба пера в почуттях. Звичайно, у кожного вона складається по-своєму: у когось щасливо і тривало (не будемо стверджувати, що на все життя, хоча буває і таке), у когось залишає в душі незагоєну рану. Але все одно воно як перший крок або перше слово в житті малюка, і в цьому сенсі важко переоцінити його значення – якщо людина вперше змогла полюбити, значить, вона зможе кохати і надалі. Можливо, ці почуття будуть іншими – сильнішими або слабкшими, але вони будуть. І знати це важливо, оскільки, як сказав Наум Олев, "кохати можуть не всі, кохання подібне до таланту". Психологи запевняють: добре, якщо у вас в житті був позитивний досвід кохання. Навіть якщо він втрачений, за необхідності його можна "дістати", згадавши все хороше, що з вами було. Набагато гірше, якщо такого досвіду немає, бо в такому разі доводиться заробляти. Стосовно першого кохання це означає тільки одне: раз полюбивши, ми будемо закохуватися знову і знову.

"Не повторюється таке ніколи!"

Перше кохання неможливо забути ні в двадцять, ні в п'ятдесят років. І цьому є кілька причин.

По-перше, оскільки це, як ми вже визначили, був перший чуттєвий досвід, саме з ним ми будемо порівнювати всі свої наступні почуття. Коли з'явиться другий і третій досвід, ми будемо порівнювати свої почуття і з ними, але перший все одно залишиться першими. Все інше несвідомо буде з вадами.

По-друге, в пам'яті у нас залишаються не так конкретні події, як почуття і емоції – як правило, приємні. Спогади про перше кохання приводять нас в стан ейфорії. Не дивно, що про них нам хочеться згадувати якомога частіше.

По-третє, тут велику роль відіграє незавершеність стосунків. Перше кохання вкрай рідко перетворюється на шлюб, найчастіше люди розходяться – хто на пений період, а хто - і на все життя. А почуття невдоволення, спричинене незавершеністю цієї історії, залишається. Саме це стало причиною великої кількості розлучень через спілкування з першим коханням в соціальних мережах. Ті, хто в них зареєстровані, як правило, викладають на свої персональні сторінки найкращі фотографії – і, звичайно ж, коли на них дивляться ті, хто колись був у них закоханий, їх душа і тіло багато згадує. Людина думає: "Які ж ми були дурні, що ось так розійшлися!"

"Не повертайтеся до колишніх коханих!"

Намагаючись повернути перше кохання, ми забуваємо про те, що відтоді минуло багато часу: і ти, і той, кого ти кохав, вже зовсім інші люди. Написав же колись Андрій Вознесенський: "Не повертайтеся до колишніх коханих, колишніх коханих у світі немає". І за віком (тоді їм було шістнадцять, тепер – двадцять сім), і за світоглядом (відтоді вони могли суттєво змінитися), і за життєвим досвідом (він у колишніх закоханих різний). Тим не менш, в гонитві за втраченими почуттями люди схильні робити необдумані і часто більш ніж необачні вчинки: хтось розпочинає роман, а хтось розлучається і йде з сім'ї.

У підсумку і на тих, і на інших чекає розчарування. Чари минулого, в якому ми схильні бачити тільки хороше, призводияь до того, що своє перше кохання ми наполегливо ідеалізуємо. Чи варто дивуватися, що вигаданий нами образ не має нічого спільного з реальністю? Як наслідок– суцільні втрати: зруйнованими виявляються не тільки нинішні стосунки, але той ідеальний образ першого кохання, в якому ми шукали заспокоєння стільки років. Так, можливо, не варто намагатися двічі увійти в одну й ту ж річку, тим паче що одна розумна людина давно відзначила: це неможливо.

Людмила Грабенко