Шпигунська мелодрама по-українськи: як дружина Володимира Сосюри доносила на свого чоловіка спецслужбам

Марія Данилова вісім років стежила за своїм чоловіком Володимиром Сосюрой за завданням радянських спецслужб. Він дізнався про її таємну роботу і залишився з нею до кінця життя.

ТСН.ua пише про історію поета Володимира Сосюри та агентки НКВС Марії Данилової.

Як все почалося

Марія Данилова і Володимир Сосюра познайомилися ще до того, як він став відомим поетом. Це сталося в Донецьку після концерту до дня народження Тараса Шевченка.

1931 року вони одружилися, а через 10 років її завербував НКВД. Це сталося у Росії: чи то у Москві, чи то в Уфі, куди подружжя евакуювали з України, пише WAS.

Стосунки будуть бурхливими, з істериками й невірністю, але подружжя пробачатимуть один одного. Почуття Сосюри не згаснуть навіть тоді, коли він дізнається, що жінка вісім років стежила за ним за завданням радянських спецслужб.

Друзі поета вважали жінку пліткаркою, інтриганкою, шукачкою грошей і слави.

В українських архівах доносів Марії Сосюри виявити не вдалося, однак про те, що вона їх писала, стало відомо завдяки справі, заведеній за звинуваченням у розголошенні державної таємниці. Марія «розкрила» себе — спочатку чоловікові, а потім ще кільком знайомим.

Але це цілком могло зійти їй з рук, якби вона не написала листа очільникові Спілки письменників УРСР Олександру Корнійчуку.

«Зараз, до з’їзду, я повинна пропрацювати кілька кандидатур, щоб не було неприємностей на з’їзді. Але навколо мене повно розмов, що я така і сяка… можливо, я погано конспіруюся. Місце моєї явки: готель „Театральний“, кім. 26. Може, хтось бачив, як я заходила і виходила з готелю… Але не вірте про мене нікому, що я аморальна, розпусна і т.д …Словом те, що я вам відкрила, — це державна таємниця, за яку я можу поплатитися життям… Я склала присягу. Я вам довірила своє життя. Якщо я відкриюся — мене знищать націоналісти. Якщо ви мене відкриєте — мене вб’є радянська влада», — йшлося у листі.

Про співробітництво з держбезпекою жінка розповіла своєму коханцю Миколі Кравчуку, своєму лікарю Степану Савченку і малознайомому чоловіку на ім’я Григорій Михайлович. Без особливої потреби — просто під час бесід. Якось вона телефонувала в МДБ просто з квартири, і це почула перехожа людина. В оточенні Сосюри поповзли чутки про співпрацю Марії з владою.

Корнійчук доніс на Марію у МДБ. Письменника можна зрозуміти — таким чином держбезпека могла перевіряти його лояльність.

Доносити на свого чоловіка та мешканців київського будинку «Роліт», де жили заслужені літератори того часу, «Даніна» продовжила й після війни. Вона повідомила НКВС, що протягом літа 1947 року до них у гості заходив чоловік зі Львова, який називав себе великим шанувальником творчості Володимира Сосюри. За її словами, він пропонував їм перейти на бік націоналістів, зрадити СРСР та втекти за кордон.

Цікавий факт: 1944 року Володимир Сосюра написав і опублікував вірш «Любіть Україну», який став приводом для цькування поета та звинувачення його у буржуазному націоналізмі. Урятуватися від радянської репресивної машини Володимиру допомогла його дружина-чекістка. Коли поет написав листа до Сталіна, який закінчувався словами «Батько! Врятуй мене!», Марія Сосюра потайки вклала до нього виписку з психіатричної лікарні з діагнозом та історією хвороби.

Арешт Марії і нове життя Сосюри

Лист не був провокацією, і в листопаді 1949 року агентку арештували. Обшук у квартирі не проводили, оскільки не бажали розголошувати арешт і спричинити у поета черговий нервовий зрив.

За «розголошення відомостей, що не підлягають оголошенню, та виготовлення і поширення листів антирадянського змісту» у серпні 1950-го Особлива нарада Держбезпеки СРСР присудила «Мурці» (так її називав Сосюра — ред.) 10 років виправно-трудових таборів.

Зголом Данилову звинувачували у психічному розладі, через який Сосюра 1934 року на кілька місяців потрапив до лікарні.

Наступні 4 роки Марія провела в таборах Уралу, Сибіру, Казахстану. Володимир певний час просив владні інстанції відпустити жінку, а потім заочно розлучився і одружився з 26-річною машиністкою.

У вересні 1954 року комісія з перегляду карних справ пом’якшила покарання Марії до трьох років таборів.

Через кілька років сестра зателефонувала Володимиру Сосюрі й розповіла про повернення Марії. Він одразу її забрав. Син, також Володимир, в інтерв’ю згадував, що батько ніс маму додому на руках.

Після смерті Сосюри життя Марії було цілком комфортним. 1992 року Марію Сосюру повністю реабілітували.

До останнього дня життя класик присвячував дружині вірші.

Задуманий вітер над городом віє,

Ідуть перехожі невпинним прибоєм,

І я поміж ними йду, повний тобою,

горять ліхтарі, мов шепочуть:

«Маріє!..»

Раніше ми писали про трагічну долю Миколи Хвильового. Чому застрелився письменник — читайте у новині.