Бесіди з сексологинею: право на сексуальність

Говорити про секс з вами буде Дар'я Непочатова, сексологиня, психотерапевтка, членкиня Секції сексології та терапії сексуальних розладів Союзу психологів і психотерапевтів України, феміністка, письменниця, співзасновниця видавництва Creative Women Publishing. 

Про секс багато вже сказали та написали. Книжок. Статей. Авторських колонок. Блогів. Всі теми, здавалося б, розкриті й можна отримати будь-яку інформацію, яка стосується людської сексуальності. Говорити про секс більше не табу. Навіть коли держава все ще намагається регулювати питання сексуальної освіти та сексуальності, ухвалюючи ті чи ті закони, кілька кліків на смартфоні та ви маєте доступ до всього різноманіття сексуального світу. Хочете порно? Будь ласка. Придбати секс-іграшку? Без проблем. Шукаєте техніки з досягнення оргазму? Ґуґл видає десятки сторінок посилань. Книжки. Статті. Відео. Тестдрайви вібраторів. Ігри.

Коли мені запропонували вести колонку про секс, я спершу з легкістю погодилася, навіть розбурхалася від думки про можливість говорити про такий пікантний, багатогранний, часом сороміцький, але такий важливий аспект людського буття з вами, але потім забарилася: що нового я можу сказати? Що я хочу сказати? І вирішила почати з вами діалог про право на сексуальність, показати дещо інший ракурс, коли йдеться не стільки про техніку та кількість оргазмів, скільки про те, що в своїй складності та багатокомпонентності наша сексуальність схожа на конструктор лего — деталі однакові, повторювані, але у кожного складається своя конструкція, що відрізняється габаритами, кольорами та відтінками, крихкістю, силою потягу, збудження й задоволення. І саме на цю, свою, унікальну конструкцію, кожен з нас має право.

Я працюю сексологинею-психотерапевткою в одній зі столичних приватних клінік, що спеціалізуються на сексуальному здоров'ї. До клініки приходять люди, які зазнають труднощів у сексуальному житті. Щось не вдається: зник сексуальний потяг, складнощі з досягненням оргазму, проблеми з ерекцією. Вони відвідують лікаря. Здають аналізи. Часто виявляється, що з аналізами все гаразд — вони здорові, але чомусь в сексуальному житті нещасливі. Так вони потрапляють до мене в кабінет.

Вони сідають у крісло і починають говорити про секс: про техніку, про те що вдається або не вдається, про те який перформанс в ліжку вони самі від себе очікують, а потім наша розмова рано чи пізно плавно перетікає до їхніх почуттів і переживань.

Про те, що хочеться кохання й близькості, а чомусь не вдається, «я почуваюся дуже самотньо поруч зі своїм партнером». Про те, що хочеться розслабитися й отримувати сексуальне задоволення, а замість цього під час сексу в голові крутяться думки, «що я дуже гладка в такій позі», «що треба обов'язково домити посуд» або «завтра рано вставати, коли це вже все закінчиться». Про те, що хочеться нарешті закохатися по-справжньому, як в юності, коли метелики в животі, а поруч гідних кандидатів немає. Про те, що вибираю собі для сексу не тих, із ким хочеться пов'язати життя, але чомусь саме до них є пристрасть, а до тих, з ким дійсно комфортно, сексуальне бажання не виникає.

Ми говоримо про страх бути знехтуваними, страх того, що в стосунках може бути дуже боляче, про страх зради, страх, що не зможу сексуально задовольнити кохану людину, страх спробувати щось нове.

А ще є сором. Оооо, в сексуальній сфері так багато сорому, особливо в нашій країні. Але є ще якийсь колективний несвідомий сором, пов'язаний із тим, що тема сексуальності, особливо жіночої, у всьому світі дуже довго табуювалася та контролювалася. Але про сором ми говоримо рідко. Про нього соромно говорити. Про нього складно говорити. Його не одразу відчуєш. Для цього потрібен час і певний емоційний інтелект.

І виходить, що з одного боку ось ця доступність інформації про секс формує якусь фантазію про нього, як про щось «що править світом», «приносить неймовірне задоволення і блаженство», «є частиною кохання», але за фактом частіше ми відчуваємо багато напруженості, болю, відтінків почуттів, які зазвичай зовсім не про радість, багато тривоги. І тоді яка різниця, скільки видів жіночого оргазму існує та як їх досягати, якщо насамперед потрібно усвідомити, що наша сексуальність — це дуже важливо. Що вона змінюється та розвивається протягом життя. Що секс — це лише вершина айсберга, те що можна помацати і понюхати, а все інше приховано в глибинах нашої психіки, душевних і емоційних реакціях, переживаннях і вчинках, пов'язаних із проявом і задоволенням нашого сексуального потягу.

Моя колонка тут буде про право на сексуальність. Про дозвіл собі бути тим, ким ти є. Про дозвіл собі відчувати задоволення від того, хто ти є. Я запрошую до діалогу. Пропонуйте теми, про які хотілося б поговорити. Ставте запитання, на які хотіли б отримати відповідь.