Яке церковне свято в Україні 24 вересня

24 вересня (7 жовтня), в православному календарі день пам’яті святої первомучениці й рівноапостольної Теклі. Свята Текля народилася в І столітті в місті Іконія в Малій Азії, на території сучасної Туреччини. Вона походила із заможної язичницької родини й була молодою та вродливою дівчиною. За бажанням родини Текля мала вийти заміж за юнака на ім’я Фамирид.

Її життя могло скластися так, як було заведено в тогочасному суспільстві: шлюб, родина, забезпечене становище. Однак усе змінилося після того, як до Іконії прибув святий апостол Павло.

Текля почула його проповідь про Ісуса Христа. Слова про Царство Боже, воскресіння, чистоту серця та життя, присвячене Богові, настільки глибоко торкнулися її, що вона вирішила стати християнкою.

Передання розповідає, що Текля днями слухала апостольську проповідь, забувши про все інше. Вона відмовилася від запланованого шлюбу і вирішила присвятити своє життя Христові.

Для її родини це стало потрясінням. Мати Теклі та її наречений намагалися змусити дівчину відмовитися від свого рішення. Але вона залишалася непохитною.

Через проповідь апостола Павла в місті виникло обурення. Павла ув’язнили, а Текля, за переказами, таємно прийшла до нього у в’язницю, щоб продовжувати слухати його настанови.

Згодом апостола вигнали з міста, а Теклю засудили до страшної кари — спалення живцем.

Дівчину привели до вогнища. Проте вона не зреклася Христа навіть перед лицем смерті.

За церковним переданням, сталося чудо: почалася сильна злива з градом, яка загасила полум’я. Текля залишилася неушкодженою.

Так Господь зберіг її життя.

Після цього вона залишила Іконію та знайшла апостола Павла, бажаючи слідувати за ним і служити Христові.

Подорожуючи разом з апостолом Павлом, Текля опинилася в Антіохії. Там її побачив знатний чоловік Александр і, вражений її красою, почав домагатися її.

Текля відкинула його залицяння. Розгніваний і принижений Александр домігся того, щоб її знову віддали на страту.

Цього разу Теклю засудили на розтерзання дикими звірами.

На арену випустили хижаків, але, згідно з житійною традицією, вони не завдали святій шкоди. Особливо відомий переказ про левицю, яка замість того, щоб напасти на Теклю, стала біля її ніг і захищала її.

Катування продовжували, але кожного разу Текля залишалася живою.

Люди, які спостерігали за цим, були вражені. Особливо голосно за Теклю заступалися жінки, обурені жорстокістю покарання невинної дівчини.

Зрештою правитель наказав звільнити її.

Після пережитих випробувань Текля не повернулася до колишнього життя. Вона остаточно присвятила себе Богові.

Отримавши благословення апостола Павла, свята почала проповідувати Євангеліє. Саме тому Церква називає її рівноапостольною — тією, чиє служіння поширенню християнської віри уподібнилося до служіння апостолів.

За церковним переданням, вона навернула багатьох людей до Христа, навчала віри, допомагала нужденним і зцілювала хворих молитвою.

Згодом свята оселилася поблизу Селевкії в Сирії, де багато років провела в молитві та усамітненні.

Церковне свято в Україні 24 вересня за старим календарем

За старим календарем 24 вересня в Україні вшановували пам’ять преподобної Феодори Олександрівської. За церковним переданням, після тяжкого гріха Феодора залишила світське життя й, переодягнувшись у чоловічий одяг, вступила до чоловічого монастиря під ім’ям Феодор. Багато років вона несла суворі чернечі подвиги, терпляче зносила випробування та несправедливі звинувачення, не відкриваючи своєї таємниці. Лише після її смерті братія дізналася, що подвижник Феодор насправді був жінкою.

Прикмети 24 вересня

• Якщо день ясний і теплий — осінь ще довго тішитиме гарною погодою.

• Дощ 24 вересня віщував дощову, сиру осінню пору.

• Багато павутиння — до сухої та теплої осені.

Що не можна робити 24 вересня

Намагалися не сперечатися зі старшими та не розмовляти з батьками на підвищених тонах. У домі радили підтримувати чистоту й порядок, адже безлад нібито міг відвернути добробут. Не поспішали й із важливими домовленостями та серйозними угодами, побоюючись невдачі.

Що можна робити 24 вересня

За народними звичаями, цей день заведено було проводити в праці. Господарі поралися біля врожаю: викопували буряки, молотили збіжжя, ходили до лісу по гриби та готували запаси. Особливе місце серед традицій посідало випікання хліба із зерна першого снопа, який після завершення жнив зберігали в оселі на почесному місці. Спеченим хлібом ділилися з усіма домашніми, а частину давали худобі. Вірили, що такий обряд допоможе вберегти родину й господарство від хвороб упродовж зими.