11 місяців на позицях у "кілзоні": воїни Микола та Олексій розповіли, як вижили без ротацій та хто їх врятував

Вони провели 11 місяців на передовій, на позиціях, куди іноді було неможливо навіть доставити воду та їжу. Це історія піхотинців 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Операцію з їхнього виведення, а фактично порятунку, побратими готували чотири місяці. Це був надзвичайно складний та ризикований план, і у боротьбі за змогу піхотинців ротуватися загинув не один побратим.

Про це йдеться у репортажі кореспондентки ТСН Наталі Нагорної.

«Як могли, так і виживали»: бійці шокували історіями

Бійці 59-ї бригади — 51-річний Микола зі Сміли та 41-річний Олексій зі Львова — спілкуються з журналістами лише на п’ятий день після того, як їм вдалося вийти з передової.

На позиції вони вирушили ще на початку жовтня минулого року. Планувалося, що вони пробудуть там не більше двох місяців.

«Думали, з Нового року. Обіцяли, наче після Нового року виведуть. Потім була надія, що трошки пізніше, казали в лютому, що будуть виводити», — пригадують захисники.

Згодом стало зрозуміло: застрягли надовго. Найбільшою проблемою була вода. Взимку ще викручувалися — топили сніг.

«Після зими вода почала виходити. Тому ми викопали ямку, вставили туди ящик і звідти пили воду. Замовляли таблетки для очищення води, але то ж сама хлорка. Потім так її пили», — розповідають бійці.

Про те, щоб помитися, за ці 11 місяців не йшлося взагалі:

«А помитися — це вже було б шикарно. Серветкою працювати, або якщо сухий душ є — сухим душем».

Чотири місяці підготовки операції порятунку

За ці місяці «кілзона» розтяглася на багато кілометрів: ворог інфільтрувався і заходив у тил до українських підрозділів, а небо опинилося під тотальним контролем ворожих дронів.

Через 7 місяців позиції, де застрягли бійці, передали у смугу відповідальності батальйону «Да Вінчі». Заступник командира батальйону на псевдо «Афер» розповідає, що разом із великою ділянкою фронту отримали у спадок і важке завдання — як витягнути людей.

«На той момент вони вже були 250 плюс днів на позиціях. Але для того, щоб взагалі вести розвідку перед ними, потрібно було подвоїти кількість екіпажів аеророзвідки. Щоб здійснювати вогневе ураження — подвоїти кількість активів. А щоб побудувати абсолютно нову логістику — потрібне було потроєння екіпажів важких бомберів, значно більше наземних робототехнічних комплексів та окремі екіпажі бронетехніки», — пояснює «Афер».

Це була масштабна операція: спочатку потрібно було відновити постачання їжі та води, вибити ворога з цих територій, підготувати хлопцям заміну та дочекатися умов для проведення ротації з мінімальними втратами.

«Це все територія, яку потрібно було спочатку відштурмувати, потім зачистити — для того, щоб взагалі з’явився якийсь шлях, яким можна користуватися для заміни цих людей», — додає військовий.

13 кілометрів знесилені бійці йшли пішки

Виводити побратимів мали провідники — бійці на псевдо «Явір» та «Єгер».

«Зараз досить далеко заводити людей на позиції. Ми якраз допомагаємо бійцям потрапити на позиції, де вони міняють інших, і виводимо тих, кого замінили. Допомагаємо, бо знаємо маршрут, знаємо, де укриття, щоб безпечніше вийти», — розказують провідники.

Ротація понад двох десятків позицій розтягнулася на 5 тижнів. Після майже року в обмеженому просторі знесиленим піхотинцям було вкрай важко рухатися вперед.

Бійці долали шлях декількома етапами через проміжні позиції, але на фінальному відрізку вирішили йти без зупинок:

«Я вже після перших восьми кілометрів просто тримався за штани — так було важко. Ми перший день пройшли два кілометри, перебули на позиції. Потім за другий і третій дні пройшли 10 кілометрів. І коли підхожий момент настав, нам сказали переночувати ще на одній позиції, але ми відповіли, що краще одразу вирватися, аби все вже було позаду. І ми всі 13 кілометрів пройшли до місця евакуації».

Коли бійці дісталися точки, де змогли пересісти в броню, зробили спільне фото на згадку.

«Приїжджаємо в безпечне місце, і тоді вони телефонують до рідних, кажуть, що живі й здорові. Один плакав, я бачив. Ми також раді, що виконали роботу», — діляться провідники.

Ціна порятунку та повернення до життя

Історія має щасливий кінець для тих, хто повернувся, але її ціна була надзвичайно високою: серед тих, хто чекав на ротацію, і серед тих, хто йшов їх визволяти, є загиблі.

Зараз чоловіки, які 11 місяців воювали та виживали в нелюдських умовах, проходять лікування й відновлення та тішаться простим побутовим речам.

Попереду у бійців місяць відпустки.

«Хочу за 7 років побачити сина. Керівництво приїжджало й повідомило, що є дозвіл — можна поїхати за кордон. Хочу нарешті його провідати», — ділиться планами воїн.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: ПЕРЕГОВОРИ США ТА РФ! ВТЕЧА КРАВЧЕНКА до Відня! Амінь російському Ту-95 | ТСН 20:00 29 вересня