"Побачила, як "Шахед" летить на мене": жінка дивом вижила після влучання і розповіла про пережите

У лікарнях досі перебувають майже два десятки поранених з Павлограда на Дніпропетровщині. Дехто — в реанімації. 10-го вересня трьома «Шахедами» ворог вдарив по середмістю. Торговельно-розважальні центри, кав’ярні, пошта, автобусна зупинка — в момент атаки там були сотні людей. П’ятеро загинули. Майже сімдесят поранені.

Із тими, хто дивом вижив, спілкувалась кореспондентка ТСН Анастасія Невірна.

У Яни обпечені обличчя, спина та ноги, правою рукою ледь ворушить. Жінка працювала у невеликій пекарні Павлограда. Під час російської атаки якраз була на роботі.

«Побачили, як падають „Шахеди“, і коли тікали вже, то я повернулась і побачила як один із них вже летить на мене», — розповідає жінка.

Навколо розлітались уламки та скло. Усе палало. В полум’ї опинилась і вона.

«Коли я тікала від магазину, стояли машини. від Влучання загорілась машина, я попала в то вогнище і з того вогнища я вибиралась, я не знаю як я це зробила», — згадує постраждала.

Що було далі, пам’ятає погано — до укриття її занесли військові, що опинились поруч, згодом її доправили до лікарні. Стан жінки був тяжкий.

«У неї осколок пройшов в міліметрі торкаючись аорту, трохи пошкодив її. Це була б мабуть дуже швидка смерть, розірвало нирку, після вибуху багато уламків попали в її тіло, багато втратила по ходу крові», — розповів головний лікар лікарні Мечникова у Дніпрі Сергій Риженко.

Вона вже перенесла кілька операцій, попереду — довге лікування. Та однаково, каже, їй пощастило: жива. Вже у лікарні дізналась про загибель водія маршрутки, що був постійним клієнтом:

«Вчора хоронили водія який постійно в нас скуплявся. Я не помню, як його звуть але він завжи купляв у нас пиріжки з абрикосом, це були його улюблені».

По середмістю Павлограда ворог вдарив 10 вересня. Ціллю стали торговельні центри, кав’ярні та дитячий майданчик. Туди щовечора сходилось багато народу — тому так багато постраждалих. Загинули п’ятеро людей, майже 70 були поранені. Усі хто потрапив під той удар, кажуть — він був чи не найбільший, яке пережило місто. Окупанти свідомо розрахували час і вгатили по залюднених вулицях, коли там було найбільше людей.

Ще один з тих, хто вижив у тому пеклі, — Сергій, тракторист з Харківщини. Їхав з сином на закупи у Дніпро. У Павлограді зупинились поїсти. Щойно вийшли з магазину — почули гул «Шахедів».

«Ми зрозуміли, що треба ховатись, я його прям бачив отак, летить, я його бачив, я за машину не встигаю забігати, і чую: в мене ніг немає, відмовили — і все. І тут прибіг син, теж побитий, витяг мене куди міг», — розповідає чоловік.

Сергій має переломи та уламкові поранення, усе тіло посічене. Зізнається: болить кожен клаптик. Однак лікарі кажуть, потроху одужує.

«Болить усе дуже, лікують, але воно болить», — каже він.

«Вже зроблені чотири операції і він теж з позитивною динамікою вже виходить з цього важкого стану, ми його вже переводимо далі у відділення для подальшого лікування», — розповідає лікар.

Він квапиться виписатись, бо нині жнива, і йому, хліборобу, несила лежати без діла. Так само мріє про повернення додому і Яна, каже страшенно не вистачає смачної кави та тістечок, які готували у їхній пекарні. Обоє з лікарняних ліжок уважно стежать за новинами зі свого прифронтового міста.