Чому діти не чують батьків

Діти не чують своїх батьків – це не проблеми зі слухом, це про контакт, точніше – про його відсутність.

Чому діти не слухаються батьків

Батькам часто складно достукатися до дитини, доводиться кілька разів повторювати одне й те саме. Але навіть підвищена наполегливість не гарантує успіх. Може виникати враження, що дитина просто нас не чує. Чому так відбувається? Причини можуть бути різними.

Ви розмовляєте різними мовами

Насамперед потрібно зрозуміти, щомозок дитини формується поступово, до 25 років, а батьки про це найчастіше забувають. Тому найперше, що потрібно зробити – це навчитися розмовляти на тому рівні складності, на якому мислить дитина. Треба використовувати слова, поняття, знайомі та зрозумілі їй. Використання в мові абстрактних понять, як-от відповідальність, справедливість, з дитиною семи років недоречне, вона не зрозуміє. За всього свого бажання діти – це не маленькі дорослі, це люди, які перебувають на стадії розвитку. Тому спілкуючись з ними, уявіть, що ви говорите з людиною, яка не знає вашої мови.

Відсутність зорового контакту

Дітям властиво захоплюватися. І чим молодша дитина за віком, тим частіше вона відволікається і їй складно зосередитися. Тому дуже часто діти, які захоплені грою, просто не чують дорослих. Якщо дитина вас не чує, перш ніж кричати й лаятися, встановіть з нею зоровий контакт. Підійдіть до дитини, візьміть її за руку і повторіть їй своє прохання.

Багато слів-вказівок

Коли батьки кажуть дитині: "Швиденько складай сумку, одягайся і пішли", вони таким чином повідомляють їй, що потрібно зробити цілий ланцюжок дій. Ланки цього ланцюжка можуть випасти з поля зору малюка. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина вас почула, одне прохання не потрібно супроводжувати іншими. Одне прохання – одна дія.

Дорікання з минулого

Дуже часто батьки розмовляють з дитиною таким чином: "Скільки разів тобі можна казати – не стрибай з гірки. Ти забув, як розбив лоба минулого разу, як ти плакав? Скільки разів тобі казали, що так робити не можна, що ти впадеш". По-перше, коли дитина почує такий потік слів, вона навряд чи зрозуміє, що конкретно від неї хочуть. По-друге, діти живуть тут і зараз і не пам'ятають про минуле, коли захоплено чимось займаються. Тому не потрібно багато слів. Натомість достатньо сказати: "Не стрибай з гірки, можеш впасти".

Незрозумілі запитання

Дуже часто батьки замість того, щоб напряму про щось дитину попросити, ставлять запитання, з яких вона сама повинна зрозуміти, чого від неї хочуть. Наприклад: "Тобі подобається ходити з брудними руками?". Дорослим зрозуміло, що мається на увазі під такими натяками, а от дитині – не завжди. Натомість достатньо попросити помити руки.

Повторення одного й того самого

Дуже часто діти не звертають уваги на батьків, тому що ті весь час про щось просять і наказують, але далі цього не йдуть. Максимум, що роблять батьки, – повторюють це всоте, удвохсоте. А якщо санкції та покарання після невиконання не настають, розмови стають тлом, на яке можна не звертати уваги. Тому якщо ви хочете, щоб дитина вас чула, просіть її щонайбільше тричі. Якщо вона не реагує, застосовуйте санкції, покарання за неуважне ставлення до ваших слів. 

Звісно, все повинно бути в міру, щоб часті спроби управляти поведінкою дитиною не викликали спротиву. Тому вимагати від дитини потрібно дійсно щось важливе, і це має бути однозначно виконано.

Постійні заборони

Якщо дитина постійно чує від батьків одне й те саме, постійні заборони – так не роби, туди не ходи, це не чіпай, пий швидше тощо, вона просто припиняє це сприймати. Для неї слова батьків перетворюються на білий шум. Дитина, якій часто все забороняли, не сприймає серйозність заборон.

Тож у цьому разі, щоб дитина вас чула, зменште кількість заборон, залиште насправді принципові й важливі. І не повторюйте їх часто.

Крик

Часто, якщо дитина не слухається батьків, вони починають кричати. Але такий метод достукатися до дитини має купу недоліків. Перший – дитина, може, й виконає ваше прохання, але навряд чи зрозуміє, що і навіщо вона зробила – з кожним наступним проханням треба буде кричати все голосніше й голосніше. Ще одна проблема, яка може виникнути – дитина почне слухати, лише коли на неї кричать. Якщо ж батьки казатимуть щось спокійно, дитина це ігноруватиме. По-третє, ви таким чином показуєте дитині приклад, що вона сама повинна спілкуватися лише криком.

Читайте також:

• Кажіть це своїм дорослим дітям: які шість фраз вони хочуть почути від своїх батьків

• Що таке токсичні стосунки: ознаки, які вказують, що з них потрібно вийти