Чернівецька лікарка удочерила немовля, від якої відмовилась мати та 4 пари усиновлювачів: продовження зворушливої історії

Чернівецька лікарка Марина Скорейко, яка вдочерила дитину, від якої відмовилася мати та 4 пари усиновлювачів, перебуває у черзі на всиновлення другої дитини.

Про непересічну історію Марини Скорейко публічно стало відомо у квітні цього року, хоча дівчинку Емілію вона вдочерила певний час тому — коли дитині було 4 місяці. Під час процесу вдочеріння лікарі, які опікались дитиною, повідомляли про свої підозри складних діагнозів у дитини, але Марина Скорейко поставила їх під сумнів і за великим рахунком не помилилась. Зараз дівчинці майже 3 роки.

Як Емілія дивує свою нову маму та про те, як тепер живе ця дівчинка, як йдуть пошуки ще однієї дитини — про все це Марина Скорейко розповіла у коментарі для ТСН.ua, перебуваючи з донькою на відпочинку в Італії.

«Я вдочерила Емілічку, коли їй було 4 місяці. У травні 2026 року виповнилось 2 роки, як ми разом. Їй зараз 2 роки і 7 місяців. Я насолоджуюсь кожним етапом її розвитку і бачу, що вона розвивається як здорова дитина, яка живе в родині», — розповідає Марина Скорейко.

Та додає: «Відомо, що частина дітей, які перебувають у закладах (притулках — Ред.), мають затримки. Наприклад, у мовленні. Пізніше починають говорити, є порушення координації рухів, є багато інших ускладнень через те, що щодо них використовується груповий метод виховання. Спостерігаю і радію тому, що Емілія дуже характерна. Донька може чітко сказати чужій людині, що чогось вона не хоче і не буде робити. Діти, які перебувають у притулках, відчувають дефіцит тактильності, вони можуть підбігти до чужих людей та почати обійматись. Коли якась людина на вулиці починає торкатися Емілії, донечка дивиться на мене і каже людині, що я — її мама. Це дуже зворушливо. Коли виникає якась невідома ситуація або небезпека, то Емілія одразу йде до мене і каже: «Це моя мама». Їй важливо, щоб я була в полі її зору, вона точно знає, що мама вирішить ситуацію».

За словами Марини Скорейко, абсолютно всі підозри щодо діагнозів дитини згодом були зняті.

«Було 7 підозр на діагнози. Йшлось про підозру на ураження мозку, вади серця, несформований зір та інше. Зараз Емілія пішла до садочку, відвідує його два тижні. Вона абсолютно здорова дитина, йде на контакт. Спочатку Емілія не хотіла там їсти, але зараз каже виховательці: «Тьотя, допоможи мені їсти», — ділиться спостереженнями лікарка.

На питання про те, чи складно їй самій виховувати дитину, вона відповіла так: «Я вважаю, що і не самій складно виховувати. Без підтримки практично нереально. У моєму випадку є дуже серйозна підтримка з боку моїх батьків. Вони, мої батьки, самі є прийомною родиною. Від держави я отримую допомогу у вигляді 860 гривень (щомісячна допомога для дитини до 3 років, — ред.), але ми розуміємо, що це — ні про що. Проте у мене гарна робота, завдяки якій я заробляю. Крім того, моя робота дозволяє, що дитина може бути поруч. Це дуже важливо. Звичайно, є плани, щоб у Емілії був тато. Я хочу і народити дитину, але коли буде сім’я».

При цьому лікарка зауважує, що певний час тому, у грудні, ставала у чергу заради висновлення другої дитини.

«Я була 21-ю. У липні я була вже 13-ю. Це половина черги за півроку. Це дуже гарна динаміка. Можливо, за півтора роки підійде і моя черга. Деякі люди вийшли з черги. Я дуже хотіла б, щоб це була дівчинка і щоб вона була молодше за Емілію. В ідеалі — новонароджена дитина», — каже Марина Скорейко.

Резюмуючи, вона ділиться спостереженням про те, що справдилась думка про те, що дім, який прийняв сироту, ніколи та ні в чому не буде мати нестачі:

«Наприклад, зараз ми з донечкою приїхали відпочити в Італії. Ми тут були влітку, нам сподобалось, тому ми вирішили повторити подорож. Сама я з простої родини — мама у мене домогосподарка, батько — бухгалтер підприємства».