Пес Спіді зник на полігоні й повернувся до військового через три роки: неймовірна історія (фото, відео)

На Львівщині розгорнулася дивовижна історія порятунку та вірності. Ще 2022 року військовослужбовець та відомий музикант Саша Буль забрав рудого собаку із зони бойових дій на Львівщину. Підрозділ Олександра тоді терміново передислоковували, а залишити приблуду, який за лічені дні став справжнім вірним другом, на передовій боєць просто не зміг. Але на військовому полігоні на Львівщині Спіді несподівано зник.

Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Марічки Кужик.

Історія пса Спіді

Саме так вдома Спіді тепер щодня радісно зустрічає Сашу Буля зі служби — ніжно треться об господаря та віддано облизує обличчя.

Саша Буль, військовослужбовець ЗСУ, музикант: «Спіді, мій хороший, ти мій телепень коханий... Друже мій коханий!».

Псу наразі близько п'яти років, і де тільки його за цей час не носило життя — достеменно знає тільки він сам. На тілі та голові тварини чітко видно численні шрами, покусані лапи. Але про підземні чи наземні мандри пса — трохи згодом.

Нині Спіді щасливо мешкає у великій родині військовослужбовця Олександра разом із його дружиною Катериною та їхньою новонародженою донькою Терезою. Також пес ділить спільний простір із ще однією чотирилапою мешканкою — собакою Монтаною, яку родина раніше взяла з притулку, та кішкою Невадою. На кухні господар впевнено дає Монтані команду й слухняно пригощає ласощами: «Монтано, "Зайчик", ай молодець!».

Знайомство на Сумщині та 1200 кілометрів на плечі

Саша Буль уперше зустрів рудого приблудного собаку на фронті в Сумській області ще далекого 2022 року. Боєць одразу попросив дружину надіслати з тилу якомога більше якісного корму.

Саша Буль, військовослужбовець ЗСУ, музикант: «Він прийде до нас на позиції такий увесь у багнюці, мокрий, від нього сильно псятиною смердить. Наші хлопці кажуть: "Ось, знову цей пес прийшов". А я їм відповідаю: "Це мій пес, він мусить знаходитися тут, разом зі мною". І навіть наш командир врешті змилувався, каже: "Добре, хай у нього буде своє законне місце в тебе під столом". Командир його потім шанобливо називав Олександровичем — на честь по батькові від мого імені».

Коли ж згодом надійшов офіційний наказ нашому підрозділу терміново передислокуватися — залишити Спіді напризволяще взимку, у самий розпал запеклих бойових дій, військовий просто не зміг.

Саша Буль, військовослужбовець ЗСУ, музикант: «На війні насправді дуже багато собак. Дуже багато саме покинутих тварин. Я особисто зустрів цілу масу таких — когось ми з хлопцями постійно підгодовували тушонкою, когось наші бойові медики могли оперативно підлатати та забинтувати, якщо поранена собачка була. Коли наші колони для маршу були остаточно сформовані, я просто відчинив двері автомобіля, і він туди миттєво застрибнув. І так разом зі мною понад 1200 кілометрів проїхав. Причому цей пес сидів у мене в салоні, як справжній папуга — прямо на плечі, отак поклавши лапи мені на шию, він зі мною і приїхав у тил».

Певний час Олександр разом зі Спіді перебували на одному з військових полігонів на Львівщині. Боєць тоді активно підшукував для чотирилапого нову дбайливу родину. Адже вдома у Саші на той момент уже жила інша собака — Юта.

Саша Буль, військовослужбовець ЗСУ, музикант: «Я б, звісно, міг теоретично віддати Спіді дружині, нехай він спокійно чекає вдома, поки я повернуся з війни. Але на той конкретний момент у нас уже була собака Юта, яку ми раніше взяли з вулиці. Вона взагалі не переносила інших собак навколо себе, була дуже авторитарна за своїм характером і точно не допустила б появи іншого пса вдома».

Три роки блукань та дивовижна зустріч на полігоні

Однак, поки родина ретельно шукала для Спіді нових господарів, той раптово зник із території полігону. Його не було чути й видно цілих три роки.

Саша Буль, військовослужбовець ЗСУ, музикант: «Я ні на день не забував про нього. Мене весь цей час дуже сильно гнітила думка, що я якимось чином підвів цього собаку, не вгледів за ним».

Майже два роки тому у родини Олександра від старості померла їхня улюблена собака Юта. Тож згодом подружжя взяло собі із притулку Монтану. А вже невдовзі Саша Буль, знову приїхавши у службових справах на полігон, несподівано зустрів там того самого невловного та зниклого рудого Спіді.

Саша Буль, військовослужбовець ЗСУ, музикант: «Він мені з першої секунди кинувся прямо в ноги! Щось там по-своєму улюлюкає, радісно пищить, скавулить, міцно треться об мої ноги — такий нещасний та водночас щасливий... Весь у лісових кліщах, покусаний, видно, що десь із кимось брутально бився за виживання».

Катерина Пасніченко, дружина військовослужбовця: «Я одразу розплакалася, як дізналася. Саша час від часу по службі їздив на цей полігон. І коли він мені на телефон зняв та надіслав відео, як Спіді несподівано підбіг до нього, щосили дерся лапами об ноги, плакав та скавулів... Я просто реву в слухавку і кажу: "Боже мій, негайно забирай його додому!"».

Тепер у Спіді на ошийнику встановлено спеціальний сучасний трекер із постійною геолокацією. Адже час від часу, як зі сміхом каже Саша, пес дуже любить чкурнути в далекі самостійні мандри.

Саша Буль, військовослужбовець ЗСУ, музикант: «Він дуже любить добре погуляти в лісі. Тому, щоб у нас вдома був спокій і ми завжди чітко знали, де він перебуває, купили цей трекер. Одного разу Спіді під час прогулянки самостійно майже добіг до Крехова. Я думаю, це в один бік кілометрів 20 буде. Чи повернувся сам? Так, у той самий день під вечір повернувся».

Але інколи, каже Саша, він просто бере свій мотоцикл і сам їде лісовими дорогами за Спіді, бо вже пізня година і псу час повертатися додому. Його головна унікальність, каже господар — це неймовірна любов до мандрівок на дуже довгі дистанції. Про пригоди Спіді Саша Буль навіть написав власну художню новелу, яка стала для нього справжнім свідченням дива на цій війні. Тому він і назвав собаку Спіді Гонзалес — на честь найшвидшого мишеняти Мексики зі знаменитого мультфільму.

Олександр обіймає рудого друга на подвір'ї: «Ходи сюди, мій золотенький!». Військовий переконаний, що ця війна принесла страшне горе та страждання не тільки людям, а й тисячам беззахисних тварин. І він дуже щиро вірить, що українці після переглядів таких історій забиратимуть дедалі більше чотирилапих друзів із притулків.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: У Британії НОВИЙ ПРЕМ’ЄР! Яка доля чекає на Краматорськ? | ТСН 17:00 17 липня