Ракети, "Шахеди" і "Бандеролі": чим РФ атакує Україну та де надійніше від них врятуватися під час тривоги

Від початку повномасштабного вторгнення Росія випустила по території України понад 13,3 тисячі ракет і більш як 142,3 тисячі ударних безпілотників. Такі дані на початку 2026 року навів головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський.

Російська армія використовує широкий спектр засобів ураження — від відносно дешевих ударних дронів типу «Шахед», якими можна атакувати Україну масованими хвилями, до балістичних та аеробалістичних ракет, перехоплення яких є значно складнішим завданням для української ППО.

ТСН.ua розповідає, якими ракетами та безпілотниками Росія завдає ударів по Україні, які їхні основні характеристики, скільки таких засобів у РФ та як краще захиститися від них під час тривоги.

«Шахед-136» / «Герань-2»

«Шахед-136» — ударний безпілотник іранського походження, серійне виробництво якого Росія налагодила під назвою «Герань-2». Саме ці дрони стали одним із головних інструментів російських масованих атак.

Швидкість такого БпЛА зазвичай становить близько 180–250 км/год, залежно від модифікації та умов польоту. Дальність оцінюють приблизно до 1000–1500 км, хоча конкретні можливості залежать від бойового навантаження.

Бойова частина різних модифікацій може важити близько 50–90 кг. Залежно від варіанту вона може бути фугасною, осколково-фугасною або іншого типу.

«Шахед» летить відносно низько і має невисоку швидкість, однак його головна перевага — дешевизна та можливість масового застосування. Сучасні російські «Герані» також отримують удосконалені системи навігації, захист від РЕБ, камери та засоби передачі даних.

Росія виробляє «Герань-2» на потужностях в Алабузі. За оцінкою української розвідки, станом на серпень 2026 року йшлося приблизно про 2800 ударних дронів цього типу на місяць.

Запускають «Шахеди» із наземних майданчиків, зокрема з території Росії та окупованих територій. Під час масованих атак РФ може одночасно застосовувати сотні таких безпілотників, намагаючись перевантажити українську систему ППО.

Військовий експерт Олег Жданов пояснює, що головна проблема дронів полягає в їхній кількості та необхідності витрачати на них дорогі засоби ураження.

За його словами, Україна шукає дешевші способи боротьби з такими цілями, особливо реактивними, оскільки використання дорогих зенітних ракет для знищення відносно дешевого дрона економічно невигідне.

«Ми шукаємо зараз оці дрони, які б могли зрівнятися в швидкості, точніше перевищити швидкість оцих реактивних дронів. Нам треба десь створити антидрон зі швидкістю 750 кілометрів на годину, хоча уже перспективу треба дивитися на 900 кілометрів», — каже Олег Жданов.

Реактивні «Шахеди»: «Герань-3», «Герань-4» та «Герань-5»

Росія поступово перейшла до використання швидших реактивних варіантів ударних дронів. Їхня головна відмінність від звичайного «Шахеда» — турбореактивний двигун.

«Герань-3» у польоті може розвивати приблизно 300–370 км/год, тоді як новіші «Герань”-4 здатні розганятися приблизно до 500 км/год. „Герань”-5 — до близько 600–650 км/год.

Дальність залежить від конкретної модифікації: для «Герань”-4 оцінюється приблизно у 850 км, для „Герань-5“ — близько 1000 км. Бойове навантаження може становити від 50 кг у „Герань”-4 до близько 90 кг у „Герань”-5.

Висока швидкість робить такі дрони складнішою ціллю для мобільних вогневих груп. Крім того, окремі нові модифікації отримують оптико-електронні системи, що дозволяють атакувати ціль навіть за умов придушення супутникової навігації.

За даними української розвідки, виробництво «Герань-4» і «Герань-5» у РФ уже вийшло на значні масштаби — оцінюється приблизно у 3000 одиниць на місяць разом.

Окремою проблемою є те, що такі дрони швидше наближаються до цілі. Саме тому Україні потрібні безпілотники-перехоплювачі, які мають бути дешевшими за зенітні ракети та водночас достатньо швидкими для ураження реактивних «Шахедів».

Олег Жданов у коментарі ТСН.ua каже, що реактивних дронів Росія поки не може запускати такими ж масштабами, як звичайні «Шахеди».

«Реактивних дронів вони можуть запускати декілька десятків, не більше на добу. Чому? Тому що знову ж таки у них немає накопичення, вони працюють під реактивними дронами і вони працюють „з коліс“, — розповів військовий експерт.

Він наголошує, що нові російські реактивні безпілотники фактично наближаються за характеристиками до малих ракет.

«Можна вже сказати, що „Шахеди“ — це ракета, міні-ракета. Та ж сама „Бандероль“ — це, фактично, міні-ракета. Та ж сама „Герань-4“ — вона теж, фактично, ракета», — каже Олег Жданов.

S8000 «Бандероль»

S8000 «Бандероль» — російська крилата ракета малого класу, яку РФ почала активно застосовувати по Україні.

За даними ГУР, її крейсерська швидкість становить 520–560 км/год, максимальна — 620–650 км/год, а дальність — близько 500 км. Ракета має довжину близько 5 метрів і діаметр корпусу близько 30 см.

«Бандероль» оснащена осколково-фугасною бойовою частиною ОФБЧ-150 масою 114,3 кг. Із них близько 49,5 кг припадає на вибухову речовину.

Особливість ракети — у поєднанні рис безпілотника та крилатої ракети. Вона має турбореактивний двигун і може летіти на малих висотах, що ускладнює її виявлення та перехоплення.

За даними української розвідки, Росія здатна виробляти до 80 таких ракет на місяць. Раніше повідомлялося про плани вийти на 120 одиниць, але фактична оцінка потужності наразі нижча.

Росія використовує «Бандеролі» для ударів, зокрема з окупованого Криму по південних регіонах України. За даними ГУР, саме відносно невелика дальність близько 500 км робить Крим зручним районом їхнього запуску.

Балістична ракета «Іскандер-М»

9М723 «Іскандер-М» — одна з основних російських балістичних ракет, яку РФ застосовує проти України.

Її дальність становить до 500 км, а бойове навантаження — приблизно 480–700 кг. Ракета може оснащуватися фугасною, касетною, проникаючою або термобаричною бойовою частиною.

«Іскандер» летить квазібалістичною (керованою) траєкторією та здатний маневрувати під час польоту. За відкритими оцінками, швидкість на окремих ділянках траєкторії може перевищувати 5 Махів.

Система має інерціальне та супутникове наведення, а в окремих варіантах може використовувати оптичну систему корекції. Залежно від системи наведення точність може відрізнятися в рази.

У серпні 2026 року ГУР оцінювало російський запас 9М723 приблизно у 130 ракет. При цьому планове виробництво становить близько 60 ракет на місяць, а в липні РФ виготовила 65.

Запускають «Іскандери» з мобільних наземних пускових установок. Росія може застосовувати їх із прикордонних районів та окупованих територій.

Олег Жданов називає балістичні ракети однією з найбільш серйозних проблем для української ППО. За його словами, саме «Іскандер» має дуже велику бойову частину.

«Головна частина іскандера — це 500 кілограм вибухівки. Це найбільша кількість вибухівки серед всіх ракет», — зазначив Олег Жданов у коментарі ТСН.ua.

Експерт також наголошує, що проблема полягає не лише в руйнівній силі, а й у складності перехоплення балістичних ракет.

«Іскандер» — сама руйнівна на сьогоднішній день і сама нездоланна чи незбиваєма для нас ця ракета суто за відсутністю засобів її збиття. Тобто протиракет до комплексу «Петріот», — каже Олег Жданов.

Крилата ракета «Іскандер-К»

Оперативно-тактичний ракетний комплекс (ОТРК) «Іскандер-К» використовує крилаті ракети 9М728 та 9М729. Головна відмінність між ними полягає в дальності польоту та габаритах, що впливає на способи їх запуску. На відміну від балістичного «Іскандера-М», ці ракети летять за аеродинамічною траєкторією на відносно невеликій висоті.

Для 9М728 дальність оцінюють приблизно у 500 км. Щодо 9М729 існують різні оцінки: російська система офіційно пов’язується з дальністю до 500 км, однак американські джерела вказували на значно більші можливості ракети.

Бойова частина — близько 480 кг.

Низьковисотний політ та огинання рельєфу ускладнюють її виявлення радарами. Водночас це не балістична ракета, тому принцип її перехоплення відрізняється від «Іскандера-М».

Станом на липень 2026 року ГУР оцінювало запас «Іскандерів-К» більш ніж у 60 ракет.

Х-47М2 «Кинджал»

«Кинджал» — це авіаційна балістична (аеробалістична) ракета, яку Росія запускає з винищувачів-перехоплювачів МіГ-31К.

Ракета має бойову частину близько 480 кг, а її заявлена дальність становить 1500–2000 км. Під час польоту вона може розвивати швидкість до приблизно 10 Махів.

Пуск із літака дозволяє Росії змінювати напрямок атаки залежно від маршруту носія. Після запуску ракета набирає велику швидкість, а маневрування ускладнює її перехоплення.

Водночас важливо розрізняти заявлені характеристики та підтверджені можливості: швидкість до 10 Махів є максимальною оцінкою, а не швидкістю, яку ракета підтримує протягом усього польоту.

Станом на липень 2026 року ГУР оцінювало російський запас приблизно у 50 «Кинджалів». Масове виробництво цієї ракети, за даними української розвідки, було призупинене у квітні 2026 року.

KN-23: північнокорейські балістичні ракети

KN-23 — північнокорейська балістична ракета, яку Росія отримала від КНДР і застосовує проти України.

За відкритими характеристиками, KN-23 здатна долати приблизно 450 км із бойовою частиною близько 500 кг. При зменшенні бойового навантаження дальність може сягати близько 690 км.

Ракета має квазібалістичну траєкторію та здатна маневрувати. Саме це робить її складнішою ціллю для протиракетної оборони.

За словами Олега Жданова, точність KN-23 після застосування в Україні покращилася.

«Вона сьогодні в 100–150 метрів вписується по відхиленню. Раніше вона могла вибухнути і на траєкторії, і впасти на траєкторії в будь-якій її точці. Ні, сьогодні, на жаль, росіяни її вдосконалюють під себе і тим самим діляться технологіями з Північною Кореєю», — зазначив Олег Жданов у коментарі ТСН.ua.

Станом на липень 2026 року українська розвідка оцінювала російський запас північнокорейських KN-23, KN-24 та KN-30 приблизно у 50 ракет.

РМ-48У: ракети С-300/С-400, переобладнані для ударів по землі

РМ-48У — приклад того, як Росія перетворює ракети комплексів ППО на засіб удару по наземних цілях.

За даними ГУР, ракета має дальність до 400 км, швидкість 4–6 Махів та 199-кілограмову осколково-фугасну бойову частину. Вона летить балістичною траєкторією та використовує інерційну і супутникову навігацію.

Точність РМ-48У нижча, ніж у спеціалізованих балістичних ракет на кшталт «Іскандера». Саме тому Росія використовує їх не лише як ударний засіб, а й для збільшення загальної кількості балістичних цілей під час масованих атак.

У 2026 році РФ планує виробити понад 480 таких ракет. Поточний темп виробництва оцінюється приблизно у 50 одиниць на місяць.

Запускають РМ-48У з пускових установок С-400.

За словами Олега Жданова, Росія активно використовує ракети С-400 у режимі «земля-земля».

«Ракета С-400 — це та, яка летить на 250 кілометрів в режимі „земля-земля“. Їх теж біля 400 одиниць, тобто дуже багато», — розповів військовий експерт у коментарі ТСН.ua.

Водночас актуальні дані ГУР щодо запасів саме РМ-48У станом на серпень 2026 року становили близько 400 ракет.

Ракети «Калібр»

«Калібр» — це сімейство російських крилатих ракет морського базування. Для ударів по наземних цілях Росія використовує 3М14.

Дальність 3М14 оцінюють приблизно у 1500–2500 км, а бойова частина становить близько 450 кг. Ракета летить на відносно низькій висоті, що ускладнює її виявлення.

Основна особливість «Калібра» — можливість запуску з кораблів та підводних човнів.

Через проблеми з використанням Чорноморського флоту Росія також застосовує носії «Калібрів» із Каспійського моря.

За даними ГУР, станом на серпень 2026 року РФ мала приблизно 450 «Калібрів». У липні російська промисловість виробила 29 таких ракет.

Олег Жданов називає «Калібри» однією з найбільших категорій російських ракетних запасів.

«Також із таких найбільшої кількості — „Калібри“. 450 одиниць — так розвідка наша оцінює. До речі, саме тому вони зараз задіяли і Каспійську флотилію», — зазначив Олег Жданов.

За його словами, через обмеження використання Чорноморського флоту Росія почала активніше використовувати Каспійську флотилію для запусків цих ракет.

Ракета «Онікс»

П-800 «Онікс» — це надзвукова протикорабельна ракета, яку Росія адаптувала для ударів по наземних цілях.

Базова дальність ракети оцінюється приблизно у 300 км, хоча для окремих модернізованих варіантів називаються більші показники. Швидкість може сягати близько 2,5 Маха, а бойова частина — приблизно 200–300 кг.

Ракета має комбіновану траєкторію: на маршовій ділянці може летіти на значній висоті, а ближче до цілі знижуватися до десятків метрів.

Росія використовує «Онікси» з берегових комплексів «Бастіон», зокрема з окупованого Криму.

За даними ГУР, станом на серпень 2026 року РФ мала понад 600 «Оніксів». При цьому розвідка зазначала, що Росія вже виконала річний план виробництва «Оніксів» та «Цирконів».

Олег Жданов зазначає, що Росія останнім часом активно використовує «Онікс», зокрема замість дорожчих «Цирконів».

«Ракета дуже неточна, але 600 кілометрів і до 300 кілограмів головна частина говорить про те, що вона може нанести багато шкоди», — розповів військовий експерт ТСН.ua.

За його словами, великі запаси цієї ракети дозволяють Росії використовувати її регулярно.

Ракета «Циркон»

3М22 «Циркон» — російська високошвидкісна ракета, яку спочатку створювали як протикорабельну.

Росія заявляла про швидкість до 8–9 Махів та дальність до 1000 км. Водночас після аналізу уламків українська розвідка повідомила, що зафіксована максимальна швидкість ракети не перевищує приблизно 6,8 Маха і не зберігається протягом усього польоту.

Важлива особливість, що бойова частина «Циркона» виявилася значно меншою, ніж у багатьох інших російських ракет: приблизно 120 кг.

Через проблеми з використанням Чорноморського флоту Росія адаптувала «Циркони» для запуску з берегових комплексів «Бастіон-М».

Станом на серпень 2026 року ГУР оцінювало запас «Цирконів» приблизно у 120 ракет. Виробництво оцінюється приблизно у три ракети на місяць.

За словами Олега Жданова, «Циркони» та «Онікси» можуть бути вразливими до української радіоелектронної боротьби.

«Ці ракети старі радянські і вони дуже чутливі до роботи РЕБ. І дуже часто „Циркони“, які вони там говорять, що вони супер сучасні, а насправді, попадаючи під вплив нашої РЕБ, вони просто сліпнуть і падають», — зазначив ТСН.ua Олег Жданов.

Водночас основною проблемою «Циркона» залишається висока швидкість, яка скорочує час на реакцію систем протиповітряної оборони.

Х-101 та Х-555

Х-101 — це російська стратегічна крилата ракета повітряного базування. Її запускають зі стратегічних бомбардувальників Ту-95МС і Ту-160.

Ракета летить із дозвуковою швидкістю — приблизно 900–970 км/год. За даними Missile Threat, її дальність оцінюється у 2500–2800 км, хоча Росія заявляє значно більші показники. Бойова частина — близько 450 кг.

Х-101 може летіти на малих висотах та використовує інерційну і супутникову навігацію, а також системи корекції за рельєфом. Це дозволяє ракеті обходити частину зон радіолокаційного виявлення.

За оцінкою ГУР, станом на серпень 2026 року РФ мала близько 100 Х-101. При цьому російська промисловість у липні виготовила 87 таких ракет, перевищивши плановий показник.

Х-555 — це модернізований варіант радянської Х-55. Її характеристики залежать від конкретної модифікації, а Росія використовує її значно рідше, ніж Х-101.

Олег Жданов звертає увагу на значно більшу дальність Х-101 порівняно з більшістю ракет, якими РФ атакує Україну.

«Х-101 взагалі п’ять з половиною тисяч, вона ракета середньої дальності, так що в неї є запас», — зазначив Олег Жданов.

За його словами, Росія робить ставку на виробництво «Іскандерів» та Х-101.

«І основний упор вони роблять на ці ракети „Іскандер“ і Х-101», — розповів військовий експерт.

Х-22 та Х-32

Х-22 — це радянська надзвукова авіаційна ракета, яку Росія запускає з бомбардувальників Ту-22М3.

Її дальність оцінюється приблизно у 600 км, а швидкість може досягати близько 4–5 Махів. Бойова частина — приблизно 500–960 кг залежно від модифікації.

Особливість Х-22 — висотний політ і подальше пікірування на ціль. Через велику швидкість та масу ракета має значну руйнівну силу.

Х-32 є модернізованим варіантом із заявленою дальністю до 1000 км та високою швидкістю.

Обидві ракети запускаються з Ту-22М3. Через значний вік частини Х-22 та особливості її системи наведення ракета вважається менш точною, ніж сучасні крилаті ракети.

Ракета Х-59

Х-59 — сімейство російських авіаційних керованих ракет. Їх застосовують для ударів по наземних цілях із тактичної авіації.

Залежно від модифікації дальність становить приблизно 115–290 км, швидкість — близько 900–1050 км/год, а бойова частина пізніших версій може важити близько 280–320 кг.

Різні модифікації використовують телевізійне, інерціальне, супутникове або радіолокаційне наведення.

Х-59 можуть запускатися з літаків Су-24, Су-30, Су-34 та інших носіїв залежно від конкретної модифікації.

Ракета призначена для точкового ураження цілей, але в разі влучання бойова частина у сотні кілограмів здатна завдати значних руйнувань.

Яких ракет у Росії найбільше: що відомо

За даними української військової розвідки, станом на серпень 2026 року найбільші запаси серед основних далекобійних засобів ураження Росії становили:

• понад 600 ракет «Онікс»

• близько 450 «Калібрів»

• близько 400 РМ-48У

• понад 120 «Цирконів»

• близько 130 «Іскандерів-М»

• близько 100 Х-101

• близько 50 «Кинджалів»

• близько 50 північнокорейських балістичних ракет різних типів

Загалом Росія здатна виробляти понад 200 крилатих і балістичних ракет різних типів на місяць. Основними пріоритетами російського ВПК ГУР називає «Іскандер-М», Х-101 та «Калібр».

При цьому інформація запаси не є постійною цифрою: Росія одночасно використовує ракети та виробляє нові. Тому оцінки змінюються після кожної великої серії ударів.

Які російські ракети та дрони найскладніше збити

За словами Олега Жданова, різні типи російського озброєння створюють для України різні проблеми.

«Єдине, що ми сьогодні дуже гарно збиваємо, це крилаті ракети, „Калібри“, Х-101 і звичайні безпілотники. Оце дві категорії, які ми збиваємо більш-менш добре», — зазначив Олег Жданов.

Водночас він називає складнішою ціллю балістичні ракети, а також нові реактивні дрони.

«На третьому місці я би поставив по ефективності реактивні дрони, які вони сьогодні застосовують по нам, тому що ми запізнилися з власним рішенням і сьогодні намагаємося догнати ситуацію терміново», — каже Олег Жданов.

За його словами, головною проблемою залишається відсутність достатньої кількості засобів для перехоплення балістичних ракет.

Як захиститися від російських ракет і дронів під час тривоги

Найбезпечніший варіант під час повітряної тривоги — якомога швидше перейти до укриття. ДСНС наголошує, що спеціально обладнане укриття забезпечує значно кращий захист, ніж перебування у квартирі.

Якщо поруч немає укриття і обстріл уже почався, ДСНС радить скористатися «правилом двох стін»: перейти до приміщення, яке розташоване якомога далі від зовнішніх стін та вікон. Це може бути коридор або інше приміщення з капітальними стінами. Однак дві стіни не захищають від прямого влучання.

Не варто перебувати біля вікон, на балконах або в приміщеннях із великою кількістю скла. Також ДСНС радить уникати місць із газовими котлами та іншими потенційно небезпечними предметами.

Якщо сигнал тривоги застав людину на вулиці, потрібно прямувати до найближчого укриття. Якщо такої можливості немає і обстріл уже почався, слід шукати заглиблення, канаву, яр або інше місце, яке може дати хоча б мінімальний захист, та прикрити голову руками. За першої можливості необхідно переміститися до більш надійного укриття.

Особливо небезпечно намагатися перебігти відкриту місцевість у момент, коли вже чути наближення вибухів або ракета чи дрон безпосередньо атакують.

Олег Жданов також радить не намагатися перетнути відкриту місцевість під час безпосередньої атаки.

«Якщо тривога застала на вулиці, то треба піти з відкритої місцевості, десь під стінами домівок, в переулок, так, щоб було найменша можливість ураження осколками у випадку влучання неподалік», — зазначив військовий експерт у коментарі ТСН.ua.

Якщо людина вже вийшла з будинку, але почався безпосередній удар, експерт радить не бігти через відкриту територію.

«Краще залишитися у під’їзді будинку і відкриту місцевість ні в коєму разі не долати під час падіння ударів ракет чи дронів», — розповів Олег Жданов.

Він також радить у крайньому випадку лягти на землю та прикрити голову.

«Не можна вибігати, коли дрон вже йде на удар чи ракета на удар, він пікірує, по звуку це можна відчути, то треба хоча б просто під бордюр лягти на землю обличчям вниз і прикрити голову руками. А ліпше під’їзд і там сховатися, поки не вибухне», — зазначив Олег Жданов.

Водночас офіційні рекомендації ДСНС залишаються незмінними: за можливості потрібно завчасно перейти до укриття та залишатися там до завершення небезпеки. Виходити з укриття варто лише після офіційного відбою повітряної тривоги.