Навчіть дитину цих 5 фраз — і вона стане впевненішою

Батьки часто зосереджуються на тому, щоб дитина знала абетку, вміла ділитися, прибирати за собою чи була ввічливою. Проте є ще одна навичка, яка безпосередньо впливає на її впевненість у собі — знати, що сказати у складній ситуації та головне — не боятися це сказати, про це розповіло видання Good Housekeeping.

Упевненість не з’являється сама собою з віком. Вона формується поступово, через практику, підтримку батьків і правильні слова. Тож існують фрази, які можуть стати для дитини своєрідним внутрішнім інструментарієм на майбутнє.

«Я не розумію» чи «Мені потрібна допомога»

Для дитини визнати, що вона чогось не знає чи не зрозуміла завдання, іноді складніше, ніж здається. Важливо сформувати у дитини усвідомлення того, що не розуміти щось — нормально, а попросити пояснення не означає бути менш здібною.

Батьки можуть тренувати це разом із дитиною фразами: «Я не зрозумів», «Можеш пояснити ще раз?», «Що це означає?». Не менш важлива й реакція дорослих, якщо на запитання відповідати терпляче, дитина поступово перестане боятися звертатися по допомогу.

«Я зможу з цим розібратися»

Коли дитина стикається з проблемою, природне бажання батьків — одразу все виправити. Проте іноді набагато корисніше дати їй можливість спробувати зробити все самостійно. Коли дітей регулярно сприймають як здібних і винахідливих, з часом вони починають бачити себе саме такими. Підтримувальні фрази на кшталт «У тебе вийде» чи «Ти розберешся» поступово стають частиною їхнього внутрішнього голосу.

Можна навіть привчити дитину ділити складне завдання на маленькі кроки: «Я можу робити це поступово. Перший крок — …», а ще краще — показувати власним прикладом, як ви заспокоюєте себе під час складної ситуації.

«Я відчуваю…»

Дитячі емоції бувають величезними, а слів для них — катастрофічно мало. Саме тому дитині важливо вчитися озвучувати те, що відбувається всередині: «Я злюся», «Мені сумно», «Я засмучений», «Мені страшно». Здатність говорити про свої почуття — важлива частина емоційного щастя. Не варто вимагати від дитини ідеальних формулювань, головне — показати, що будь-які емоції можна висловлювати без сорому та страху.

Це також допомагає проживати складні почуття без вибухових реакцій. Замість того щоб кидати речі чи грюкати дверима, дитина поступово вчиться сказати просте: «Я дуже злюся».

«Подивишся на це?»

Ця фраза дуже важлива у світі, де дитина рано отримує доступ до смартфона та інтернету. Дивне повідомлення, підозрілий запит у соцмережі, незнайоме посилання чи неприємний чат можуть викликати сором або страх, і першим бажанням часто стає просто все видалити. Натомість варто навчити дитину звертатися до дорослого: «Я побачив щось дивне і не знаю, що це». Важливо, щоб дитина знала, що за помилку в інтернеті її не покарають, а допоможуть розібратися.

Так само батьки можуть навчити дітей ставити межі у цифровому просторі. Не відповідати на повідомлення пізно ввечері, виходити з виснажливих чатів і не боятися пропустити щось важливе — теж навички, які варто опановувати змалку.

«Я важливий(а)»

Усього два слова, але за ними — фундамент здорової самооцінки. Навчити дитину відчувати власну цінність — не означає виховати егоїста. Навпаки, це допомагає усвідомити, що її голос, тіло, безпека, здібності та почуття важливі. Діти, які відчувають зв’язок із близькими, підтримку та власну цінність, мають більше ресурсів для подолання труднощів. Тому можна зробити маленьку сімейну традицію, наприклад, за вечерею кожен розповідає, коли сьогодні він був важливим для когось іншого.

Іноді відповідь буде зовсім простою, наприклад, «я вигуляв собаку», проте саме з таких маленьких моментів і формується розуміння власної значущості.

Упевнена дитина — це не та, яка завжди знає правильну відповідь і ніколи не помиляється, це дитина, яка не боїться сказати «я не знаю», попросити допомоги, озвучити свої почуття, звернутися до дорослого та нагадати собі: «Я важливий(а)». І чим раніше ці слова увійдуть у її повсякденну мову, тим міцнішим стане внутрішній голос, який залишиться з нею і в дорослому житті.